Дорога до тебе
тук-тук.
Затертими днями
розлук.
Украдене небо
в вікні.
У погляді сонце
мені.
У дотику п'янкість
вина.
В дорозі - одна й... не
одна!
Позаду - тривоги,
жаль, сум.
Попереду - радість,
безум.
А поруч - лиш мрії
і сни...
Дорого, до нього
веди!
.............................
Дорога від тебе
тук-тук.
Із серця цей тягнеться
звук.
І небо стікає
дощем.
Стискає щось душу
кліщем.
Загублена ніч за
вікном
впивається терпко
вином.
Шлях в'ється, мов пісня
сумна:
"Одна ти! Одна ти.
Одна..."
Попереду знову -
лиш сум.
Дорого, лікуй мій
безум!
...............................
В дорозі удвох ми
тук-тук.
Веселкою настрій
і рух.
Мовчанка й розмова
легка.
Там, за горизонтом
п'янка
зустріне весна нас.
Хутчіш,
утому в вагоні
облиш!
І, гайда, обіймемо
світ -
із нами пригода й політ.
..Позаду ж дорога
сумна:
"Одна я! Ох, знову
одна..."
Дорога до тебе -
важка ...
Не пишуть про те
у книжках...
Супутники - віра
і сум,
В терновім віночку
із дум...
Чи варто іти -
а чи ні?..
Малюю тебе
на вікні...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
бути вдорозі, йти по дороозі життя - що може бути найчудесним в цьому світі?! хіба що - не в таких нотках, не з такими словами на серці, не такі мотиви виспівуючи юними вустами!..
(читаю з відчуттям: авторка пережила цілу епоху, пройшла ціле життя, - і ось знову відкриває нову його сторінку, забувши за всі досвіди минулого: життя триває і щастя в ньому - можливе!)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кожна історія почуттів - це цілий світ, епоха, вічність, яка закінчується ....завжди закінчується. Та серце вибиває свій ритм і далі і життя готує нову повість, бо ж горизонт завжди попереду! Тільки б бажання не зникало йти до нього))) Касьяньчику, нас ще чекає стільки цікавих доріг
Рада вам! 
Дякую, рада вам 
