Сплітається мереживом мій сум,
що за тобою... В нім - моя відрада!
У ньому тисячі про тебе дум,
моє кохання, ніжність, біль, розрада.
Безсонням ллється в ніч моя нудьга,
фарбує в чорне небо. Зір самотність
всю випиває і, сягнувши дна,
виписує у серці нашу повість.
І тільки сон, втопивши день, на мить
єднає нас... В нім, вирвавшись на волю,
моя любов крізь час, тугу летить,
щоб дійсність вберегти твою від болю.
красивые, чувственные стихи. не могу только одного понять, почему у подавляющего большинства знакомых мне молодых женщин, имею ввиду поэтесс, любовь так густо окрашена красками печали? да еще весной. ну, неправильно это, милые Вы мои, любите веселей, ПОЖАЛУЙСТА, если можно конечно.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чудові образи, композиція, мотиви, фрази, зрозумілі в моїй дорослості взагалі, - та не при такому юному, життя і пристрасті повному серці!
(і де воно у майже дитячому віці таке береться? з чого з"являється, чим породжене?..)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а мене от у немовлята записали і що накажете робити... Залишається хіба одне - капризувати
Касьяньчику, це я віджартовуюсь, а насправді щиро вам вдячна за небайдужість до мого невмілого...
Сьогодні в новинах був сюжет про те, як у Польщі одна майстриня створює мереживні писанки - краса неймовірна. Твій вірш відразу відтворив цю картинку. Сум теж буває красивим
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так приємно коли рядочки викликають хороші асоціації Дякую, Іринко