Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
і мені час від часу трапляється і тоді дивуюсь: невже воля і розум людині служити можуть і для такого? і не заціпить навіки невігласам і марателям? - та ось, стрічаємо...
і я тоді не стрплю, і я щось у відповідь кричу. та хамові про свинство говорити - марно. лише одна надія: хтось інший читатиме - до такого не навернеться, і вже буже втіха
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, довести щось – неможливо, але й мовчати не варто (молчание – знак согласия). Тож треба сміттю казати, хто (чи «що») воно є.
от мені втіха, як і всім, кого знаю і до вас запрошую читати та міркувати - нам всім втіха від такого слова, від мудрості його в простоті і правді, красі і дівочій легкості.
ну чесно, пані Світлано, мало боги відпускають людині часу, бо у ваших інтонаціяхі роздумах - ще й не початок життя, навіть не ескіз його, і всього, що за душеє надбали - років на триста!
легкий, добротний і красиво вимережений словами-думками вірш.
дяка моя за красу, що ось так квіткою степовою світиться!
і тема - так на часі, так на часі, саме на наших сторінках, сайтах, і в серцях має бути
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За день до дня поезії натрапила на таке болото на сайті, що написався цей вірш. Не для бруду людині дали дар слова, а щоб нести «доброе, вечное».
Дякую, Касьяне!
Як же точно Ви визначили!
... будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою! Обираю.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо Бог дає дар сказати щось людям, то не для того, щоб образити, принизити, ставши ворогом. Хоч малесенькою свічечкою стати хоч одній людині – це щастя. Радію, Ганнусю, що у нас є взаєморозуміння.