на непорочнім,
невиннім
обличчі дитини –
округло-великі очі…
бо навстіж одкриті
для кожного дива
простого земного:
травинки-мурашки-
метелика-пташки,
щиро-безстрашно відкриті
для кожного слова
і безкінечно у вічність простертої Миті
то чому ж,
зауваж,
у людини,
яка виростає з тієї дитини,
спочатку округло-великі очі
неупинно
звужуються до щілини?
з якої причини?
…очі в людини
у люті робляться білими
нещадними проміж повік прицілами:
у хижих зіницях
пекельно міниться чорно-кривава гра –
страх-зневіра,
ненависть і підозра
звіра
…чому у людині,
роками замулені, гинуть
прості дива?
і слова…
серцю одкриті,
зникає зо світом щиро-безстрашний зв`язок
і Миті,
нікуди уже не простерті,
свистять, як у бурі-вирі пісок:
од вічності відокремлені,
миті – піщинки-гирі силіцій-кремнієві,
осідають на шальку* смерті…
…на непорочнім,
невиннім
обличчі дитини –
округло-великі очі…
бо навстіж одкриті
для кожного дива
простого земного:
травинки-мурашки-
метелика-пташки:
може, варто і так розуміти
настанову
Христову –
«…живіть, як діти…»
25.03.2016
ШАЛЬКА, и, жін. тут - тарілка в терезах, на яку кладуть зважувану річ або гирі.
Дуже душевно та мудро.Правдиво.Таке вже життя,що із дитини-ангеляточка робить жорстокого й безжалісного.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя... воно не винне... людина відповідає за те, як розпорядиться дарованим їй життям... але - все це - школа... всі вчимося - жити... дякую Вам, Неоніло
Так, Ви праві, пані Валю, просто Ви до моєї думки підійшли, скажімо так, із іншого боку. Без середовища людина не стала би людиною, але один виростає таким, як і всі навколо, а інший - іншим, бо не хоче бути таким, як усі навколо. Ось приклад Шевченка - середовище давало йому харч для роздумів, які допомогли йому стати таким, яким ми його знаємо. Народившися у іншому середовищі, він не став би Шевченком, хіба ні? Тобто середовище - це така собі платформа, відштовхнувшись від якої, людина будує себе або відповідно до оточення, або всупереч йому. Саме для того ж і потрібна своя голова - хтось нею користується, хтось - не надто... Але мала дитина - залишуся при своєму - все ж не має іще духовної сили для подвигу, вона - сила - може з"явитися, вирости у ній пізніше, але не тоді, коли дитина іще невинно-захоплено дивиться на світ. Батьки можуть допомогти розвитку цієї сили, а можуть і ні. Тому я й казала, що все починається із сім"ї. Але, звісно ж, все нею не обумовлюється - бо тоді б ми не мали Шевченків чи - з іншого боку - крадіїв, убивць тощо, які народилися у цілком пристойних сім"ях. Що ще хотіла додати - воно ось тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357741 (написано було, коли моєму синові був рік)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
середовище чинить вплив і тиск, але людині даровано право вибору - свободи волі, отже, право якісь впливи приймати, інші - блокувати: фільтр - серце людське, засіб - думки (бо серце саме по собі безпристрасне, воно належить не цьому світу, але позитивні чи негативні "настрої сердечні" формуються впливом думок (мотивів)- які думки, такий і вибір для серця... кожна людина може силою власної волі спрямовувати свої думки до світлої сторони життя, отже, відфільтровувати негативні зовнішні впливи, протистояти тиску непродуктивного середовища - тільки ми цього не знаємо, а якщо і знаємо, то не привчилися даним механізмом "виховання власного серця" послуговуватися... людина несе повну відповідальність за себе... а незнання законів, як відомо, не звільняє від відповідальності
я прочитала за посиланням і бачу, що ми цікавимося наразі тими ж питаннями - чому?... коли дитина втрачає безумовну любов до всіх і всього і стає недовірливою... певно, коли їй нав"язують іззовні якісь земні розуміння-поняття, виганяють її з раю раннього дитинства, змушують боротися і конкурувати із собі подібними... а для чого?.. а для того, думаю, щоб "не літала", а повзала і волочила за собою тягар чужий... згадайте про мучилища Гагтунгра і про те, чим живляться мешканці вивороту світів...
певно, що хтось і до Нього ці слова нагадував людству, і від самих початків людині було дано відчуття і себе у світі, і свій ріст, процес пізнання світу і свого "я", своєї душі, але ось і понині ви, інші, хто не марнуєсвої миті, повертається до простототи слів цих і їх ціни великої.
і все одно, робить глупства всякі людина, чинить проти і власного розуму, і потреби, і навіть проти власного щастя.
певно, потреба свого шукати, своїх розв"язок, рішень, висновків - то від самої сутності закладено в нас. от і забуваємо швидко - і про дитину в собі, і про світ, відкритий нашими очима дитячими
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це великий дар - жити, як діти, і в той же час - велика покара від злого, нахабного і оманного світу.
Я думаю,що у Вас очі і душа чисті, коли пишете такі вірші.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і дар і покара - так і є, це правда... але ж - дар Божий! а в цьому світі ми гості... тимчасова покара тобто, а дар - назавжди отакий оптимізм наразі...
у нас все робиться, щоб з тієї дитини виростало ЩОСЬ...ми, нація, боремось за правічні свої прагнення-помисли, а комусь потрібно, щоб не було продовжувачів...але будуть у нас, українців, ще широко відкриті від щастя очі...попри все
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...будуть у нас, українців, ще широко відкриті від щастя очі...попри все" - пані zazemlena, дякую Вам за таку віру і таку перспективу - хай буде так!
Усе починається із сім"ї (чи того, що її замінює); сама дитина не здатна на такий духовний подвиг - протистояти внутрішньо "ідіотизму...", а батьки - як правило, виховують так само, як виховували їх. Замкнене коло... (Маю багато на цю тему сказати, і щодо Спасителевих слів також - пізно зараз писати, може, колись іншим разом)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, середовище має велике значення, але оця хитра установка (особливо завдяки Фрейду, що у всіх невдачах винні батьки, дитсадок, школа, вулиця і т.д. - великою мірою спроба чи потреба перекласти вину із себе на когось абстрактного - просто зручна формула відмовитися від відповідальності за себе, за свої мотиви і вчинки... Шевченко народився у родині кріпаків, осиротів рано, був прислужником і пана, не скажеш, щоб середовище, в якому ріс і "виховувався" було сприятливим, але став генієм, бо таким народився... сам себе зробив (ми ж розуміємо, що з Божою допомогою)
дякую Вам, Анно і хочу уточнити, що я не відкидаю впливу середовища на формування людини, зовсім ні, щойно людина сама себе будує (з Божою допомогою) - або пускає за течією - куди винесе... зауважте, що крадуть і грабують не обов"язково ті, хто народився у незабезпечених родинах, а ті, хто підтримує принцип "хто що везе, той те гризе", чи "багатіти треба на бідноті", "не вкрадеш - не проживеш" і так далі... тобто, крадуть ті, хто хоче красти, і може "їсти" крадене... от чому одні можуть користати з краденого і радіти укравши, а інші - ні?..
зараз модно обкрадати (різними способами) масово людей(300 відсотків "накруток" у торгівлі - хіба це не пограбунок?.. наприклад)і на частку від краденого - церкви ставити... вони вважають, що цього досить? дати Богові хабаря і все ок?.. тим паче, що будуючи церкви вони по перше ставлять гарантовано прибуткові "точки", по друге - отримують у довготривалу оренду землю під тими об"єктами - також вигідно і лукаво... уже тих церков, насамперед московських, по всіх сквериках у Києві напихано, біля трас... - як думаєте, Бог радіє такому? а вони думають, що хабаря "занесли" і одразу в рай... тільки одна з причин, що ці люди росли у безбожних сім"ях і виховувалися, як атеїсти і циніки... а своя голова і мізки в ній для чого - тепер уже, коли виросли? важко зрозуміти, що "не кради" - це не кради завсім - ні в кого і нічого не кради...
добре, це велика тема...
…на непорочнім, невиннім обличчі дитини – округло-великі очі… бо навстіж одкриті для кожного дива простого земного:
От би так всі і без окуляр... Гарнезно і мудро!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хтось із відомих сказав десь і якось, що чим більше в людині дитини, тим більше в ній генія...
Звичайна річ - задатки плюс умови .От хоч би таке : Ідіотизм суспільних відносин породжує індивідуальний ідіотизм.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так-так, є така відповідність...
але ж... чи не вважатимемо подвигом духовним здібність протистояти внутрішньо "ідіотизму суспільних відносин"... зовнішніх впливів тобто
"..хто має око - той бачить..." - сказав Спаситель, то якраз "око" і слід берегти незамуленим, дитячим, власне.. хоч таке і нелегко, але - на те ж і подвиг...