Моя українська прабатьківська мово!
Як важко буває тебе осягти!
Цвітеш ти калиною в кожному слові,
До тебе несуть нас знайомі книжки
Франка і Шевченка, Олеся й Зерова,
Де й Лесі струмками поезія б'є...
Вивчаймо поетів! Шануймо їх слово,
Бо це наша гордість, це рідне моє!
Немає на світі другої Вкраїни,
Немає на світі другого Дніпра,
Я знаю, і знати усі це повинні,
Що є Батьківщина, а є чужина...
Ми їдемо в Польщу, в Єгипет, Італію,
Шукаємо щастя, любові й тепла,
Світами блукаємо аж до Австралії…
Мігранти? Манкурти? А хто ж із них я?
Живу в Україні, люблю Україну,
Пишаюсь народом, що мирно живе...
Навіки то чиста немішана правда:
Моя Україно, дитя я твоє!
