Усе ще хочуть нас нагодувати
із панської злодійської руки.
А може досить, окаянний брате?
Наїлися «добра» за три віки.
І напоїли, і сікли на пласі,
і у бою – у спину різаком,
і в казематі… Пухли у ГУЛАзі,
та гидували вашим язиком.
Отямитися не могли раніше
і відали, що це життя одне,
але уже не може бути інше,
аж поки агітація мине.
А ми і досі закликами ситі.
«Немає революції кінця?»
Ідемо молоді несамовиті
у ролі віковічного бійця.
Але не виживаємо святими.
І не рятує армія юрми,
в якій жили братами побратими
великої союзної тюрми.
І нині намагається держава
орієнтири правити мої,
а головне – завоювати право
устояти на захисті її.
Та дякуючи бойовій науці,
є висота, і є мета свята,
і є знання, що довіряти дуці –
це наша ахіллесова п’ята.
Нехай твердині будуть непорушні,
і хай на небі не воюють душі,
і не у пеклі буде наш парад.
Нехай не буде реву канонад,
а батареї й бойові «катюші»
накриє Божий і вселенський «град».
