Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: koshins: ЯКБИ МЕНІ НА МІСЯЦЬ - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі. КОМЕНТАРІ Luka, 14.12.2016 - 09:51
Дивовижно - ніби Ви й справді там буваєте). Гарних мандрівок Вам!*** Чумацьким шляхом в край дитинства щоночі бреду босоніж. наталія калина, 18.03.2016 - 19:39
А потім серце загорнув би в ніжністьНа Землю повернувся б і тобі віддав... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() koshins відповів на коментар наталія калина, 01.01.1970 - 03:00
У справжнього лицаря повинна бути дама серця, інакше навіщо тоді все...дякую!Мирослава Жар, 18.03.2016 - 11:54
Ваш вірш у коменті прекрасно втілив у слові і моі асоціаціі:Йідуть і йідуть із невідомості потяги думок. ![]() (На клаві нема букви "йі") koshins відповів на коментар Мирослава Жар, 01.01.1970 - 03:00
під ранок ті думки стають дійсно порцелянові ![]() Мирослава Жар, 18.03.2016 - 10:17
Чи не замучило Вас безсоння? Уже про Болото Сна і галактичний сон мрієте? Може,курс масажу краще або фітнес? ![]() ![]() koshins відповів на коментар Мирослава Жар, 01.01.1970 - 03:00
повірте, з фітнесом все гаразд, надзвичайно полюбляю ніч і її тишуЛюблю нічну виразність думки Неспішну, одиноку бесіду з тобою Що монологом, як вагони електрички Біжать, окутані безсонною імлою Чіпляються одна-за-одною руками Біжать уявною дорогою життя Думки мої, вагончики із порцеляни Котрі по рельсах тягне самота Біжать, постукують годинником до ранку Несуть мої слова ефірними шляхами Ідуть вагончики думок, до самого світанку Заповнені нічними голосами... Дякую! |
|
![]()
|