Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мирослав Вересюк: ПІСЛЯ НАС ХОЧ ПОТОП - ВІРШ


Мирослав Вересюк: ПІСЛЯ НАС ХОЧ ПОТОП - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




ПІСЛЯ НАС ХОЧ ПОТОП

Після нас хоч потоп, хоч трава не рости…, Свою землю плюндруємо наче чужинці. Всі провини, гріхи, рідна земле, прости! Схаменімось нарешті, ми ж бо українці. Може годі вже жити і вестися так, Що земля не жива і все зможе стерпіти Хай сьогодні вторгуєш той клятий п’ятак, А платити за все будуть внуки і діти. Виснажують ґрунт соняхом та ріпаком, Про якісь сівозміни вже навіть не йдеться. Блиск наживи в очах із олійним смаком Нам бідою в майбутньому ще відізветься. Повилазили з нір різномасті ділки І торгують землею на метри та тонни. Чорнозем, який кров’ю полили батьки, Екскаватором риють і грузять в вагони. Намивають пісок із Славути-Дніпра, Вигрібають каміння з річок і потоків, Не одна облисіла в Карпатах гора, Та на жаль ми не робимо з цього уроків. Плюндрують Полісся копачі бурштину. Залишають по собі пустелю, руїну, А мільйони течуть повз державну казну, То ж яку ми нащадкам залишим країну? Всюди купи сміття, огорожі, сітки, Береги, узбережжя загарбані бидлом, Там на ці мільйони виростають хатки, Нам мовчати й дивитись на це остогидло. Вже вважають себе хазяями життя, Що за бороду Бога самого вхопили. Заніміло сумління, нема каяття, Та у всіх однакові по суті могили. Ще нічого ніхто на той світ не забрав Лише тільки душа постає перед Богом. Він цю землю створив, хто її обікрав, Той нічого не має святого… 16.03.2016 р.

ID: 652124
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата надходження: 16.03.2016 22:46:57
© дата внесення змiн: 16.03.2016 23:17:17
автор: Мирослав Вересюк

Мені подобається 5 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Леся Утриско
Прочитаний усіма відвідувачами (296)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Левчишин Віктор, 17.03.2016 - 19:13
Дуже сильно і точно! Сумно, але це все - правда! friends
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Левчишин Віктор, 01.01.1970 - 03:00
Ще сумніше, що цьому ні кінця ні краю не видно....
 
Леся Утриско, 17.03.2016 - 00:20
Наш люд мов сліпий та глухий.Як боляче та правдиво.Дякую 16 17 16 17 16 17 flo22 flo22 flo22
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Леся Утриско, 01.01.1970 - 03:00
Подивився репортаж як в США на рибалці пійману рибину відпускають назад в річку.... Для нас вони несповна розуму. А ми для них - дикуни і ідіоти з сітями і електровудками... swoon2
 
... нічого ніхто на той світ не забрав
Лише тільки душа постає перед Богом.
Він цю землю створив, хто її обікрав,
Той нічого не має святого…
Правдиво! 12 12 12 16 17 flo23
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Ганна Верес (Демиденко), 01.01.1970 - 03:00
hi Так, правдиво, Але здається, що це крик в пустелі...
 
Михайло Гончар, 16.03.2016 - 23:14
Так,дійсно,дістав уже безмежний бардак - слів нема - одні звуки... friends 31 hi
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Михайло Гончар, 01.01.1970 - 03:00
Так земляче! Ні моралі, ні закону! І це стосується будь-якої сфери життя.Як перед кінцем світу.
 

Нові твори