Вдивися, країно, у очі солдата,
Який уцілів у гібридній війні,
Не раз хоронив побратима, як брата,
Хіба перед ними немає вини?
Він виконав гідно обов’язок сина,
За тебе ішов у смертельні бої,
У серці сіяла, як сонце, країна,
Беріг, над усе, п’ядь твоєї землі.
Гартований боєм, як у горнилі,
Набачився там, не забуде повік…
І світ здивувався небаченій силі,
Яку відродив твій козак-чоловік.
Вдивися у очі цього чоловіка,
Який затуляв нас своїми грудьми,
Щоб ти відбулася віднині й довіку,
Хіба перед ними немає вини…
16.03. 2016р. Надія Таршин
Гарно, Надійко! Вдивляйся,країно, у очі солдата,
Вдивляйся і в очі отих матерів, що втратили сина,онука, чи брата, у цій непотрібній гібридній війні...
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Країну потрібно творити ділами" 
