Тобі я,брате,маму замінила,
Ти ж навіть «дякую!» ніколи не сказав.
Колись,давно і я була красива
І мене хлопець гарний покохав.
Та не могла я заміж виходити,
Бо ти малий,до школи ще ходив,
Хтось повинен гроші заробити,
А ти лікарем стати все «спішив»!
Своє навчання прийшлося покидати,
На дві роботи в дев'ятнадцять йти,
Треба було за братом доглядати
І їжу в хату обом нам принести!
І ось,ти вивчився,працюєш,
В тебе кар'єра лікаря,життя!
Маєш дружину,яку щодня цілуєш,
Мені ж вже шістдесять,без воротя…
Я не заміжня і дітей не маю,
З рідні залишився ти один.
Та бачу,брате,що тебе не знаю,
Бо ти не брат мені і навіть вже не син!
Сьогодні повз лікарню твою йшла
Ти з лікарями в дворику сміявся,
Я крикнула «Брате!» й підійшла,
Та брат знітився й в інший бік подався!
В старому сведрі,зачіска стара,
А ти в костюмі гарний та нарядний…
Ти посоромився,що я твоя сестра,
Бо вигляд мій,напевно вже незграбний.
Куди ж поділося оце хлоп'я,
Що до дверей бігло і мене стрічало?
Куди поділося оце дитя,
Що сестру мамою обнявши називало?
