Вони писали книгу про війну,
Де зло в двобої стрілося з любов’ю,
Цього ніколи людям не збагнуть,
Котрі торгують гідністю і кров’ю.
Вони писали книгу про війну
Життями, долями і змученим каліцтвом,
Не пробачали ворогу вину
За смерть, руїни і дітей сирітства.
Вони писали книгу про війну –
З-під терміналів дивні літописці,
Землі стояла доля на кону,
Тож на брехню ніхто з них не купився.
Вони писали книгу про війну –
Їх перемога починалась звідси…
Вдягались передчасно в сивину
Й низали подвиги на історичне вістря.
Вони писали книгу, де в крові
І сторінки тонули, й буква кожна,
Над головою де снаряд ревів,
І де, здавалось, вижити не можна…
Всі двісті сорок дві вони доби
Стояли під вогнем війни гарячим,
На шлях святої вийшли боротьби
І витримку з них кожен мав волячу.
І вистояли хлопці до кінця,
З-під веж сміялись в очі чорній смерті…
Прочитана чи ж буде книга ця
В історії шаленій круговерті?
Вони.. писали книгу… про війну…
11.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Вони герої й залишаться героями. На жаль, велика частина їх залишиться тiльки у пам'ятi живих, бо йдеться про загиблих...
Ганьба "гумористам", якi вигадали пошлу iронiю зi словом "кiборг"! (Певно, Ганночко, Вам зрозумiло, що я маю на увазi.)
А Ви - зух!
Добре, крім перекручення порядку слів, властивого українській мові. У віршах це допускається, але в літописах - не бажано, або не так часто. Наприклад, легше і те ж саме прочитується, якщо сказати, - де зло в двобої стрілося з любов'ю, ніколи цього людям не збагнуть і т. д.