Мімоза зацвіла - подих ослаб,
Отим яскравим диво- жовтим квітом,
Мов очі сонні в польових кульбаб,
Що доторкнешся і понЕсе вітром.
Терпким на смак, ще в подиху зими,
Зцілує слабко, слабко жовті очі,
Що стелять веснянкові килими-
Напрочуд зоряні яскраві ночі.
І виграва рум'янами вже день,
Мімоза з сонцем затанцює танець,
Земля з життям відлунює пісень,
Де новий місяць- молодий обранець.
У поцілунку доторкне чола,
Освітить сяйвом жовту її крону,
У китицях ще спить дзвінка бджола,
П'янкий нектар дурманить охорону.
Мімоза зацвіла в моїм саду,
Купаюсь в ній, немов у Божім раю,
У сні та на яву до неї йду-
У ній весни ранкової шукаю.
