Бракує голосу так твого...
Про будь що, любий, говори!
Ти чуєш тугу? То нічого -
Вплети у неї кольори.
Вплети у неї тепло звуку,
Всю ніжність в тембрі передай...
І я забуду про розлуку
Твій голос - ось де зараз рай.
Вірш сподобався, гарний
Нe лишився байдужим до русизму та комeнтів...дозвольтe рeмарку...можe так?
"Вплeти іі у кольори" або ближчe до вашого і більш точнішe "змалюй іі у кольори" — і мовою бeз суржика, і вповні вашими думками
якби не існувало російської мови, будь-що годилося б, а так – не годиться, послизнутися можна
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо чесно, то я спершу перебирала інші слова довго (це теж ріже вухо), але, на жаль, по ритму не підійшли вони, а це таки і в словниках є (заздалегідь перевірила).
...тому Ваш коментар певним чином очікуваний
Дякую за гостини
Моє дівоцтво припало на епоху палеоліту коли не було мобільного зв*язку. Щоб налагодити дистаційний зв*язок з коханим, можна було годинами дивитися на Місяць і уявляти, що він десь далеко робить те саме
Хороший вірш! Ніжний! З весною, Тетянко!
Тетяна Мерега відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, палеоліт - це Ви точно перегнули.
...але зараз розлуку точно легше переносити завдяки науково-технічним досягненням.
Хоча романтичні натури і зараз дивляться на Місяць
Дякую. Завжди рада Вам