В сети продолжаются грустные сетования о том, что братья-славяне вдруг ни с того ни с сего превратились в непримиримых врагов. И мало кто хочет открыть глаза на очевидное.
Не буду писать о том, что пресловутая "дружба народов" была несколько анизотропной. В конце концов, коренные народы окраин зачастую напрягало пренебрежение "старшим братом" их национальных интересов, но не до состояния открытого противостояния. И не надо писать о больницах, университетах и библиотеках - всё это у нас, а также у Прибалтики и Грузии было и до воссоединения с Россией. Но гораздо важнее другое.
И ватников, и вышиватников в очередной раз примитивно "развели" известным способом: разделяй и властвуй. Мало кто понимал раньше и понимает теперь, что самые ксенофобские поступки и самые злобные посты в сети были платными провокациями власть имущих, чтобы русские и украинцы увидели друг в друге врагов. А тем временем олигархи допиливают бабло, силовики обеих держав наживаются на войне, а империя продолжает успешно решать свои специфические задачи.
Но сейчас нельзя всё списать на чисто искусственное "разделяй и властвуй". Ситуация осложнилась тем, что у патриотов Украины (независимо от национальности) и патриотов Российской империи (тоже независимо от национальности) совершенно разные цели, и вот с этим ничего не поделать.
Империи необходимо расширяться на юг и на запад, захватывать выходы к морям и "буферные территории" вдоль своих границ, иначе она просто не станет самой сильной. Стратеги РФ будут стремиться к тому, чтобы подчинит себе ближайшие страны и завоевать морские проливы. А для этого нужна жёсткая рука власти и централизованная экономика (не важно, если она будет не эффективной на продолжительный срок - важен рывок, а дальше у неё в распоряжении будут все ресурсы мира). Пока в недрах есть нефть, газ и другие "вкусняшки", КПД не так и важен. Естественно, все национальные окраины надо подчинить этой же задаче. Важный момент: народ метрополии "заточен" под эту задачу: он готов терпеть трудности не рассуждая, прощая властям любой деспотизм - ведь цель оправдывает средства. Тем более что центру достаются кое-какие крохи от продажи за рубеж газа и нефти.
А вот бывшие колонии... Здесь мало кому хочется, чтобы мужья и сыновья погибали на фронтах где-то в Сирии, Афгане, Чечне, Венгрии, Прибалтике, Финляндии (я назвала навскидку места конфликтов последнего столетия СССР и РФ за жизненно важные для империи направления развития). Даже в период СССР жители колоний не видели смысла в имперских амбициях (ха! Украина побывала под четырьмя империями!). Надрываться ради мирового господства Москвы или иного центра никто не хочет. И уж тем более не хочется стать снова "буферной зоной", на которой будут идти сражения за власть Москвы, Вашингтона или иного "пупа земли". Москва хочет отгородиться от НАТО нами - а нам с какой стати превращаться в поля сражений во имя чужих интересов? Если гражданами РФ движет страх перед врагами, то жители окраин общаются с такими "врагами" на каждой границе и видят, что эти страхи - тоже из области "разделяй и властвуй". А вот наглядные преимущества отсутствия "крепкой руки (т.е., диктата) видны гораздо лучше, чем из центра метрополии (тем более что сырьевой экономикой уже не проживёшь: нефть и газ ещё во времена СССР ушли в "Дружбу"). Значит, надо жить по-другому. Мы ездим мыть унитазы в Европу? Не только мыть и не только унитазы. А знают ли в РФ, что многие жители окраин уже заработали в Европе на открытие своих малых предприятий, но хотели бы открыть их не там, а на родине? А на родине - банда Януковича, крышуемая "восточным партнёром". Если не отстоим свою независимость, нам посадят сверху если не его, то такого же подонка.
Так что теперь у граждан Украины (независимо от национальности) стоит вопрос: назад в империю или отстаивать независимость своего государства? Россияне просто не понимают, что для граждан Украины ответ совсем не такой, какого они ожидают, какой дали бы они.
Интересно, мои простые тезисы кто-то поймёт - или опять будут литься словеса о НАТОвских печеньках, заднице Обамы и зомбировании наколотых апельсинов?
Кузя, не трать время на порлемику с Олежей. Человек, тем более якобы поэт, позволивший материться по отношению к женщине, не заслуживает не только уважения, но и права считаться адекватным человеком. У русоваты едет крыша, может, кого-то и удастся раззомбировать, но только специалистами-психиатрами.
Не хочу, щоб склалося враження, ніби я Вам заперечую. До названих Вами причин війни Росії з Україною можна додати ще не одну. Причин економічного занепаду на території СРСР теж багато, але все ж головна - нежиттєздатність централізованої державної економіки, в якій немає місця підприємницькій ініціативі працездатного населення. Доводиться шукати зовнішнього ворога для оправдання занепаду своєї економіки. Інакше народи зносять свої дурні уряди.
Не перебільшено. У Харкові десятки заводів просто зникли. ХТЗ - двигун на трактор з Росії, завод Малишева - броня (і не тільки) з Росії, два радіозаводи - повністю вся продукція на космічну програму Росії...
Про рентабельність виробництва в СРСР говорити можна довго й нудно, особливо, якщо порівнювати продуктивність праці в СРСР і, наприклад, Німеччині, і прив"язаний до неї розмір зарплати тут і там. Здавалось би, в СРСР не крали, але зарплати були такі, що не розгуляєшся, навіть при високій ціні на нафту і регулярному списуванні боргів підприємств.
Москві потрібна імперія в її колишніх кордонах, щоб текли молочні ріки в кисільних берегах.
Маленька війна, ворог на кордоні - це те, що змушує людей лякатися і бажати сильної руки. Тоталітаризм чудово маневрує в полі цін за нафту від 118 до 18 дол./барель. Більше ніж злиднів люди бояться смерті.
Україна для Росії не буферна зона, а кормова база.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рентабельність - це те, про що говорити нудно гуманітаріям (і то не у наші часи). А будь-яке підприємство без уявлення цього довго не протягне (навіть у масштабах держави).
Щодо збанкрутувавших заводів, то Ви назвали саме такі підприємства, які потерпали не від розриву звязків, а від змін економіки в обох країнах. Те, що йшло на космічну програму і на військову промисловість Росії з Києва, так і продовжувало вироблятися - бо лишилося конкурентноспроможним.
А виготовлення сільгосптехніки припинилося на той час майже скрізь, бо вкрай збідніли села. Трактори також були необхідні СРСР для освоєння нових територій, а з цим у пострадянський період у РФ взагалі швах.
Щодо кормової бази - можливо.
я думаю, что главная причина произошедшего - желание удержать власть и блага, которые позволяет эта власть иметь, любой ценой, пусть даже будущим собственного народа и государства... Все остальное уже производные...
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, всё остальное - это инструмент.
Но я не верю в то, что затея Путина с войной в Украине - всего лишь ради отвлечения внимания: мало ли чем можно занять преданных дурачков? Ему в самом деле захотелось увеличения своей власти на соседние, а может ,и не только соседние территории.
Можу погодитися, що ватників і вишиватників розвели цілеспрямовано. Але цьому передував свідомий розділ кризового СРСР, що ніби то давало більше шансів на виживання окремих територій. Розрив економічних зв'язків став катастрофою для всіх і прискорив загибель централізованої економіки. Проголошене Україною створення економіки за західними зразками прискорило руйнування централізованої власної економіки і прив'язаних до неї російських підприємств. Війна закінчила руйнування, хоча мала іншу мету - примус до братства.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодо розриву економічних зв,язків при розвалі СРСР: ця теза задється перебільшеною. Там, де виробництво лишалося рентабельним, зв,язки не рвалися. Інша річ, що економіка і Росії, і України катастрофічно змінилася, втративши "милиці" централізованого керування, і значна кількість виробництв стала нерентабельними. Якщо від продажу сирої нафти можна отримати більше, ніж від продукції енергозатратних підприємств, то який олігарх буде і далі підтримувати таке виробництво? Ніякий - ні там, ні тут. Простіше продати за кордон саму нафту, при тому, що ціна її стала безперервно зростати.
