Прочитав статтю «Лист майбутньому чоловікові» і в пам’яті моїй сплили мої юні роки , в яких я вже впевнено знав, якою буде моя дружина. Я займався активно спортом і моєю мрією було стати вчителем фізичної культури. Образ моєї майбутньої дружини приходив мені в видіннях в дуже чітких подробицях : «Дуже маленького росту ,красива, розумниця , майстер спорту, а найважливіше, з Великою душею. Душу її я відчував присутньою зі мною все своє свідоме життя. Дехто може посміхнутись і сказати: «Це якась містика, або видумка», але я присягаю в правдивості cказаного мною. Мені здається я вже зустрічався з Вірою в якомусь житті. Ми одночасно однаково думали, одночасно співали в думках одні і ті ж пісні.
Я закінчив Технікум Фізичної культури, відслужив три роки в армії і за цей час об’їздив по змаганнях весь Радянський Союз. В 1964 році поступив в Львівський державний інститут фізичної культури. Найбільшою подією 1965р. для мене стало знайомство з будучою моєю дружиною Вірочкою. Це окрема тема, ми не просто зустрілись , нас звів Бог, це факт. Мені симпатизувала однокурсниця Вірочки, Світлана Горбунова, гімнастка, яка ходила зі мною на тренування з стрільби із пістолета в тир де тренувались п’ятиборці. Одного весняного дня повертаючись з тренування в центрі м. Львова ми вирішили зайти в кафе випити кави, раптом Світлана звернулась до мене: «Володя давай запросимо мою подругу в кафе, ось вона йде по тротуару, я тебе з нею познайомлю.» Коли Вірочка протягнула руку і наші руки дотулились одна до однієї я відчув удар струму, як я все говорив 380 вольт по тілу пройшло. Після нашого знайомства я вже не уявляв життя без неї. В той час Віра ще не була Майстром спорту СССР. Ми почали зустрічатись і всі в інституті любувались нашою парою, говорячи: «Ви створені один для одного, ви як брат і сестра.» Нас дуже любили і поважали в інституті. І от одного разу нас зустріла відповідальний секретар із ректорату Горобець Маргарита Григорівна і запитала: «Володя, Віра весь інститут говорить про вашу пару чи ви не проти, щоб інститут урочисто організував весілля? Ми вже говорили з ректором. Ми подали заяву. В ніч перед розписом Маргарита Григорівна, Віра і я шили весільну сукню з купленого нами гіпюру. Весілля відгуляли 2 дні в приміщенні актового залу інституту та в столовій інституту. Була жива музика, інститутський оркестр в якому я приймав участь як соліст. Всі страви приготували працівники інститутської їдальні. При поздоровленні нам вручив ректор ощадну книжку на пред’явника з сумою 200крб. і виділили окрему кімнату в гуртожитку. Світлана була дружкою на нашому весіллі.
Прожили ми разом сорок сім років в злагоді і любові, і Бог забрав Вірочку до себе. Я продовжую жити з своєю рідною дружиною у віршах, і відчуваю її присутність.
Я вдячний Господу за те, що він дав мені для життя таку прекрасну дружину. Ми були дуже щасливі.
Всі подробиці в статті «Артерії любові Бога».http://dyvensvit.org/articles/10113.html
Зоряночко, ти обов’язково будеш щасливою дружиною. Все залежить від Бога і особисто від тебе.
Я дуже вдячний тобі за цю прекрасну статтю, без якої я б не вернувся в минуле.
Зоряна Опалинська
Пане Володимир,дуже вдячна за ваш коментар!!!такі свідчення ,як ваші, дуже потрібні для молоді, адже ваше життя може бути прикладом для наслідування...Ви - непересічний доказ того,що "по вірі вашій дастся вам"!
Щиро дякую за тепле і напутнє слово!!!
Ви дуже щаслива людина! Не тільки зустріли любов у житті, а й зуміли найголовніше: зберегти її і пронести крізь усе своє життя! Повірте, таких щасливих людей на Землі не так уже й багато. Ваша любов - безсмертна , вона буде вічно жити і зігрівати цей світ у віршах та спогадах. Творіть побільше і діліться своїм безціним досвідом як зробити любов сенсом життя. Віри Вам та натхнення!
Оксаночко! Я щиро вдячний, що Ви відвідали сторінку з спогадами.
Зайдіть на сторінку "Артерії любові Бога".
В память про мою рідненьку дружину відбувся турнір з гімнастики,діти нагороджувались медалями з образом моєї рідної дружини.
Скоро вийде з друку книжка "Хмаринко моя неповторна" повністю про її життя на 260 сторінок.
Умение любить - это дар божий! Талант! Всегда восхищаюсь людьми преисполненными этого дара. Спасибо Вам, что поделились столь нежными и сокровенными чувствами. Сильные чувства - признак сильной личности. С наилучшими пожеланиями Татьяна
DVI відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Танечка! Милая! Душой благодарен за такие тёплые и нежные слова. Всю свою жизнь я любил каждую клеточку её души и тела. В её честь на доме установлена памятная доска и круглый год у неё живые цветы. Уже изданы две книги с моими стихами в альманахах "Магія кохання" и "Сонячна політра".Сейчас готовится к изданию книга полностью о ней. В честь её каждый год будет проводится всеукраинский турнир по акробатике. Я до последней секунды жизни буду благодарен ей, за секунди счастья, которые она приносила при жизни. Простите,что излил Вам свои проблемы.
Зайдите.http://old.dyvensvit.org/articles/10113.html
Посмотрите фотоальбом на моей странице.
Тепло і щиро усе описано. Я в кінці 60 років теж
займався вільною боротьбою. Тренерувався в сортзалі
на вул.Ш.Руставелі."Клуб Гагаріна напевно" Там гімнастки тренерувались.
Цікаво було за ними спостерігати, та проганяли.
DVI відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я жив на квартирі на вул. Ш.Руставелі.З теплом згадую студентські роки.
Знаєте, мені у пам'яті весь час зринали рядочки :
"Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання... "
Світла пам'ять Вашій дружині...
DVI відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любочко! Щиро дякую за дуже теплі і сердечні слова.Без Вашої теплоти я напевне...Пробачте. Не знаю що написати.Приходжу із школи,сідаю за компютер і радію від спілкування.Я Вас всіх дуже сильно люблю.Скоро вийде книжка про дружиу.назва книжки є в фотоальбомі.