Туман заплутався у віях
Молочно-білий він без меж
Засуджує за мої дії
Та і за мрії мабуть теж
І щось вигадує шепоче
Нечутно обгортає тінь
Яка піде за ним охоче
І я у тіні разом з ним
Туман без галасу сміється
Розповідає про об*єм
Що б*є не боляче як б*ється
Але як треба всіх поб*є
Туман нечутно завагався
Мені по тілу дощ пішов
І я хотів піти-боявся
Чого? Себе я не знайшов
Як поборотись не здаватись
Не видно рук що простягнув
А може вже й не перейматись
В тумані я вже потонув
Мене нема мене не буде
Я йду на дно в тумані цім
Він м’яко й легко все забуде
Як розпрощався ще з одним
Туман заплутався у віях
Туман голодний сонце зжер?
Але ж це сонце-це надія
Жива,коли вже я помер?
Я бачу я це відчуваю
Тепло і світло сліпить зір
Туман здається він зникає
Його закручує у вир…
Туман заплутався у віях
Прозорий попрощавсь з дощем
Краплинки сонця наче мрії
Стікають на твоє плече
І ти у сонячному вбранні
У блиску золотих ниток
Така яскраво максимальна
Мені до тебе тільки крок.
Один лиш тільки свіжий подих
Що врятував мені життя
Туман став лагідний як котик
Із сонцем бавиться в очах
І ти на мене подивилась
У круговерті із подій
Все ніби знову народилось
Лиш помахом казкових вій
