Безмежний світ...І нас з тобою.
Несла життєва течія.
Хоч ти не мій, та я радію.
Що в цьому світі ти є й я...
Оля лишилася одна. Вона вже давно вдова. І хоча в її житті було більше
чорних смуг, ніж білих, не втрачає оптимізму, живе сучасним активним
життям, от тільки своєю улюбленою справою займатися не може, бо ж
найбільше Оля любила танцювати, а тепер ноги так викручує, що вже не
до танців, тай вік уже не той...
Коли помер Федя, донька, щоб хоч якось розрадити маму привезла до неї
п"ятирічну доньку Аліну. Дівчинці так сподобалось у бабусі, що в місто
повертатися вона на відріз відмовилася. Їй було цікаво кормити курочок
і кроликів, гладити підсвинка і телятко, а ще вона з нетерпінням ждала
парного з-під корівки молочка.
Довелося доньці погодитись, щоб вона хоч трохи походила у школу у
селі.Яке це було диво для Олі. Це маленьке дівчиня піддавало їй
настрою, сили, наснаги. Та час невблаганно збіг, Аліна закінчила школу
і вступила до вузу, А Оля залишилася зовсім одна. А тут ще й через
скорочення штатів, довелося вийти на пенсію. Літом було легше: робота
з домашньою живністю та на огороді поглинала всі сили, тому жінка
швидко засинала.А коли прийшла зима, стало зовсім непереливки...І хоч
діти й онуки часто навідувалися і забезпечили її мобілкою, та Оля не
знала куди себе подіти від суму. А ще її постійно переслідувала туга
за минулим таким безтурботним, хоч і голодним дитинством, а ще більш
за короткою непередбачуваною юністю, за коротку мить кохання...
Оля була четвертою дитиною у сім"ї, народилася після війни. ЇЇ батько,
як і батько Каті,(Олиної подружки), повернулися з війни. Та Оля його не знала, бо
працюючи на колгоспному полі він разом зі своїм напарником підірвався
на міні, коли Олі був лише 1 місяць від народження. А це ж були важкі
і голодні післявоєнні роки.Діти тітки Марії були худі як стеблинки.Як
вижила Оля їй пізніше розповіли старші сестри.Допомагали всі: родичі,
сусіди, просто добрі люди. Хтось принесе сухарика, хтось маторженика,
чи картоллинку. Сестри розмочували те у молоці, а той у воді,
загортоли і чистий клаптик тканини, ложили до ротика сестрички, і та
смоктала...Старшим теж були непереливки, та виручали овочі і фрукти,
що були у них на городі та в садку. Вижили...Оля і Катя жили на одній
вулиці, навчалися в одній школі, хоч і в різних класах, Катя була на
рік старша. Об"єднувала дівчат одна пристрасть, любов до танців.І хоч
на той час у селі не було ні танцювальних гуртків, дівчата не минали
нагоди потанцювати чи то в клубі, чи на весіллі, чи на якомусь
шкільному святі. Якось виступаючи на районному огляді шкільної
самодіяльності дівчат помітив хтось із обласного журі, їх запросили
до культосвітнього або музичного училища на навчання.Після закінчення восьмирічки обидві туди й поступили. Катя звісно на рік раніше і з нетерпінням
чекала вступу Олі. Оля, як і раніше Катя, легко вступила, бо ж
навчалися в школі відмінно.Катя з часом закінчила училище,та й
залишилася в місті, де було більше можливостей удосконалити свою
майстерність і досягти успіхів. А в Олі склалося не так, як бажалося.
На одній вулиці з її домом жила ще одна вдова Галина, у якої зростали
три сини, і вона жартома називала тітку Марію, маму Олі, свахою,
говорячи, що не може бути, щоб хоч один із її синів не одружився з
якоюсь Маріїною донькою . Хлопці були гарні і виховані, тому Марія не
заперечувала. Та старші дівчата, сестри Олі, швидко знайшли собі пари,
та й повиходили заміж, а молодші сини Галини після армії полинули десь
у міське життя, та там теж знайшли своїх половинок, і лише найстарший
Федя залишився біля мами. В армії Федя не служив, так, як йому, як
хорошому механізатору дали броню, а він ще й навчався заочно у вузі.
Отож він і називав Олю нареченою, хоч і був на 10 років старшим від
неї. Коли Оля вже мала від"їджати, вона разом з Федею була на весіллі
у близьких їм людей. Федя і там опікувався Олею, А коли оголосили
конкурс на кращий танець, то рівних їм не було, вони зайняли перше
місце і за них було проголошено тост, і Олі разом зі всіма довелося
випити спиртне, їй стало зле і Федя повів її додому, що і як між ними
сталося ніхто не знає, але Оля дуже засмутилася, Та Федя заспокоїв
її, що нічого ж страшного не сталося, та й освідчився їй у коханні і
запропонував руку і серце. Та Оля була ще неповнолітньою, а ще ж дуже
хотіла навчатися. З неохотою, та Федя відпустив дівчину. Перші дні
навчання заполонили дівчину до краю, їй подобалося все: і аудиторії, і
викладачі, і танцювальний зал, і нові друзі. Раз у місяць вона
приїжджала додому, і Федя знову й знову домагався її, доки не
з"ясувалося, що дівчина вагітна і Федя заслав сватів. Тітка Марія,
коли дізналася про стан доньки, то мало не впала а обморок, вона ж бо
довіряла Феді. Довелося Олі перевестись на заочне навчання на
бібліотекаря, та й відгуляли весілля. Тітка Галя не могла нарадітися
такому повороту справ, бо ж давно намагалася змусити Федю привести в
дім невістку. Оля влаштувалася на роботу у сільську бібліотеку. До
декрету все було гаразд, а після народження донечки, Оля знову
намагалася вернутися на роботу, і хоч Феді дуже цього не хотілося, він
все ж дозволив. Сільська бібліотека була поруч з колгоспним клубом, де
на той час уже працювали гуртки художньої самодіяльності і Олі вдалося
вговорити Федю дозволити їй відвідувати танцювальний гурток.
Напарником їй дістався молодий симпатичний білочубий юнак, який вів її
в танку, як пушинку. Оля боялася підняти очі на юнака, так як відчула,
як по тілу пробігають мурашки, коли хлопець охоплює її стан і веде у
танку. Та скоро обоє зрозуміли, що закохалися. Оля була в розпачі, не
знала що робити. А тут ще й Федя запідозрив щось неладне і заборонив
Олі відвідувати танцювальний гурток, а саме наближався обласний огляд
художньої самодіяльності і вже працівникам клубу довелося звернутися
до голови колгоспу вплинути на комуніста Федю. І Федя погодився з
однією умовою, після огляду ніяких танців. На огляді Оля і Сашко не
чули й не бачили нічого крім одне одного. Виступили вони успішно,
завоювали не лише призове місце, а й любов і шану всіх присутніх у
залі і навіть журі. Після отримання нагород для них була організована
святкова вечеря, та вони не залишились там ні на мить, вибігли на
вулицю і ходили вечірнім містом, взявшись за руки, та зупиняючись лише
для того щоб цілуватися. Оля страшилась наслідків цієї прогулянки,
мстивості Феді і свекрухи, та відірватися від юнака не мала сили.
Пізно уже вночі, Саша привів її до якогось будинку, у якому і в цей
пізній час ярко світилося. Коли Федя відкрив хвіртку, Оля вражено
зупинилася, та хлопець завірив її, що тут живе родина сестри його
матері і їй немає чого боятися. Коли зайшли до будинку, Саша
представив її сім"ї тітки, як свою наречену. Було накрито чудовий
стіл, їх усадовили поряд, і вийшла не просто вечеря, а заручини. Їм була
відведена кімната з двоспальним ліжком, і забувши про все на світі
вони поринули у світ кохання. Лише тепер Оля зрозуміла, яка то
насолода бути в обіймах коханої людини, вона не хотіла думати про те,
що ж буде далі. Сашко ж повідав їй свої плани. Просив Олю подати на
розлучення з чоловіком, забрати донечку і переїхати до його батьків,
завіривши, що його батьки все зрозуміють і все буде гаразд. Так вони й
повернулися у село. Та Федя зрозумів усе без слів, він щосили ударив
хлопця по голові і сказав, що якщо той зараз же не зникне, то він його
розмаже по стінах будинку. Оля, заючи жорстокісь чоловіка просила
Сашка залишити їх у спокої.Сашкові дуже цього не хотілося, але він
розумів, що і сили у них нерівні, і закон на стороні Феді. Він
неохоче відступив, надіючись, що знайде вихід із цього положення, Та
Федя виявився спритніший, він сам пішов до Олі на роботу,відніс заяву
на звільнення, і з такою нахабністю примушував дружину до виконання
подружніх обов"язків, що Оля зрозуміла, нічого змінити не вдасться.
Так воно й вийшло, Оля відчула, що знову вагітна, відчула і
пом"якшення відношення чоловіка і свекрухи. Ну що ж думала молода
жінка, значить не її доля жити з коханим .Думала що нарешті все
перемелиться, забудеться та й життя налагодиться. Та знову сталося не
так, як хотілося. Коли народився хлопчик, життя її перетворилося на
справжнє пекло. Хлопчик був дуже схожий на Сашка, і почалися її
ходіння по муках. ЇЇ називали шлюхою, паскудою,..часом і били. Тітка
Марія навідавшись до донько,жахнулася, побачивши змучену, змарнілу з
синьцями під очима доньку. Та на розмову з нею ні зять, ні сваха не
пішли, знайшли якусь невідкладну роботу, та й вирядили сваху додому.
Та серце матері не могло змиритися з знущаннями доньки і вона того ж
дня, пізно вечером прибула до свахи.
Тепер уже ніяких перешкод для розмови не було, і тітка
сказала що забира доньку і її дітей додому, але ті в один голос
заявили: "Ну й забирай свою шлюху з її байстюком, а Настуню, ми не
віддамо!"Тітка глянула на доньку, почула від неї: "Не хвилюйся, мамо,я
витримаю!" Тортури ще довго не вщухали. Та з часом, підростоючи хлопчик все
більше і більше ставав похожим на Федю. І коли Федя, і тітка Галина
зрозуміли, що дитина їхня, тортури припинилися. Та ось повернувся
додому середній син із сім"ю і заявив, що вони будуть жити тут. Тоді
Федя негайно почав будувати будинок для соєї сім"ї. За літо й
побудували, і на зиму уже жили в своєму будинку. Сашка Оля більше
ніколи не бачила, його рідні жили в місті, а сам Сашко десь поїхав на
новобудову...Так і жила заради дітей і їх спокою...
Роки спливли мов за водою,
Ой ви, літа, наші літа...
Я не покинута тобою,
Бо я твоєю й не була...
ID:
643800
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.02.2016 15:49:31
© дата внесення змiн: 17.03.2018 23:00:56
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Зі Святом Вас, здоров'я і наснаги.
Гарно! 5.5.Молодець!
