І знову вечір.
Закінчився й цей день
І темрява всю землю накриває
Вона сидить одна у тишині
І як завжди – його лише чекає…
Вже сьома,восьма – чому не подзвонив?
Напевно справи - вона ще зачекає
Так важко тягнеться ця мить…
Душа завмерла, серце закипає!..
І ось десята! Ще парочка хвилин
Він прийде і оживе надія
Поїсть,присяде,віддихне
І своїм поглядом її зігріє
Зігріє душу і вуста
Вона розквітне,сльози заховає
Буде радіти, як дитя,
Вона ж безпам’яті його кохає!
Нехай він старший і треба лиш на «Ви»!
Нехай не часто до неї приїжджає,
Нехай від неї трубки не бере
Нехай не каже, що її кохає!
Вона чекатиме всі вечори підряд.
Коли подружки десь її гуляють
На дискотеку всі ідуть уряд
Чи на вихідні у гори виїжджають
Вона чекатиме скільки буде треба
Він воздух, він її буття
Це фільм життя без білета
А цей білет – її Життя
Та він насправді не прийшов
Вже одинадцята година
До свого дому він пішов
Де живе його дружина
Сьогодні був не її день
А може буде на наступний…
Сьогодні сигаретний дим,
Бо він для неї не доступний
Цей відчай, сльози, як комок
Що в горлі весь час застрягає
Для неї – він як бог зірок
Так високо й так гарно сяє
А хто для нього є вона
Також життям,також кохає?
Чи просто це одна з жінок,
Що любить та завжди чекає?
Травень 2015р.
