За мотивами оповідання «Семь эпизодов» Сергія Пікарось:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641347
Продовження.
І день прийшов, зірвався із петель,
Коли її на вулиці зустрів,
Привіз в дешевий вицвілий отель,
Бо від бажання дикого горів.
Не сіло й сонце, як вони в постіль
Обоє впали, й не хотіли спати.
Він куштував її як хліб і сіль,
Вона хотіла всю себе віддати.
Це сталося вже декілька разів,
Бурхливо, стрімко, ніжно і цнотливо.
А він іще й іще її хотів,
І пив, ніби вино, й радів як диву.
І ніч була щасливіша від мрій,
Ні відстані, ні часу, ні образ.
Здавалось він вже розчинився в ній,
Здавалось не закінчиться екстаз.
Один до одного припали наостанок,
Вона боялась його плечі відпустити.
Обоє розуміли – прийде ранок
Все закінчиться, й далі треба жити.
А жити як? І думати боялись.
Сплітались пальці, руки і тіла.
Якби могли, навік би тут зостались.
Дозволити це доля не могла.
Далі буде.
!!! 
