ДИТЯЧИЙ ПОГЛЯД СПАЛАХНУВ
У лузі шелест на вербі,
Шепочуть трави на леваді.
Калина квітне на горбі,
Душа купається в розраді.
Життя вітрило напина,
Світань вже котиться лугами.
На млу сідає сивина,
Птахи здіймаються з піснями.
Краса на ранок наступа,
Вдягає скрізь свою природу,
Цвітінь на віти насува,
Барвиста вся іде на воду.
Ось так тече ріка часу,
Приходе день, клопоче мати.
Сідає сонце на росу,
Дитину треба піднімати.
Та смуток перший їй приліг,
У тиші ніжними руками.
Піднять дитину він не зміг,
Її цілуючи вустами.
Тривог немає від гріха,
Тікає віхола печалі.
Шепоче жаль, велить сльоза.
Нехай поспить в ранковій чарі.
Та стрічка сонячних доріг,
На мамин двір сідає ясно.
Заходе в дім через поріг,
Казковий сон спиняє вчасно.
Дитячий погляд спалахнув,
Несилий сон свій побороти.
Матусю рідну пригорнув,
Пішов стрічати позолоти.
