Ми волею долі з тобою в одному човні:
зустрічні вітри то напнуть, то зламають вітрила.
Мене не питай чи кохаю - беспомічне "ні"
лише прошепочуть примотані ременем крила.
А серце у грудях покльовує дрібно й мовчить,
у ньому давно не спалахують ноти та іскри.
Лиш мрії злетілись зірками до нього спочить -
кришталь мого серця від світла їх ледве не трісне.
А погляд тримає і сонце, й таку глибину,
що геть забуваєш, що люди говорять не знаками.
Таке відчуття, ніби ходиш босоніж по дну,
де небо крізь воду блакине і трішки заплакане.
Тонкими руками-гілками чіпляюсь за тінь,
що завжди десь поруч і дихає холодом в шию.
Я загублена в часі між білих безмежних стін
там, де серце до тіла нитками наживо шила,
щоб не втратить реальність, тримати дірявий дах
і земля не спливла чи не щезла із-під кволих ніг...
Ще розкриє міцне крило поневолений птах...
Хай на щастя з тобою в одному пливемо човні!
Ви знаєте,потрапила до вас випадково)Шановний занг і мені написав коментар про неправильні рими.Ввела в гугл(ради сміху),і вийшла на вас.Вірш чудовий.Настільки мелодійний,і душевний - так може написати лише дійсно вправна рука)Єдине,що хочеться вас попросити - шию_шила відредагувати.Бо вірш ллється,мов пісня,і лише в тому місці спотикається.Творчої наснаги вам)
Meggi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук. Стлсовно спотикачки - якщо в слові наживо наголос на другий склад - то заминки не відчувається
"знаками-заплакане" неправильна рима, бо після наголошеного "а" подальші літери читаються неоднаково: "аками-акане". правильна була б "знаками-словаками" і "злякане-заплакане"; таких рим, де наголос аж на третьому місці з кінця, слід уникати
