В наш край приніс зиму північний вітер,
Заметистий, морозний і холодний.
Іскриста, сяюча, блискуча й світла,
Вона у царство увійшла природи.
Земля темніла сумно ще учора,
Зимові хмари небосхил вкривали.
На білому низькому небі чорним
Дерева голі чітко вирізнялись.
Зима раптово швидко заплескала
Крильми, роняючи пушинки долі,
Безмежний простір снігом покривала, –
Замети піднялися в лісі й полі.
Вночі плела мереживні узори,
Причепурити щоб кущі й дерева,
Траву торішню у нові убори –
Пір’їночки прозорі кришталеві.
І вранці вже вони стояли білі,
Сіяючі, спокійні, величаві.
Вдягли природи царство заметілі,
Зима на срібних струнах арфи грала.
16.12.2012