Приходить ранок - думаю про тебе,
За ним йде день - лиш голосно сміюсь.
Мені б хоч мить, а більше і не треба,
На більше, може, я й не насмілюсь.
Приходить вечір - я в душі сумую,
За ним йде ніч - лиш сльози по щоках.
Не сплю, не їм, в уяві лиш малюю,
Як бачу іскри я в твоїх очах.
Вогонь палає в серці, повнім крові,
І кров тече по венах вже скоріш.
Ну, от і закохалася вже знову,
Прошу, прийди ж до мене ти хутчіш!
Весна стоїть в дверях вже, на порозі,
Вже лютий так безжально швидко йде,
Біжить невпинно, йти ж бо він не в змозі,
Весну нам за плечима вже веде.
Святе Письмо у притчі про ковчега,
Що Ной його колись побудував,
Писало, що, як альфа і омега,
Так Бог по парі всім на світі дав.
І серце хоче свято вірить в міфи,
Що суджений для мене - саме ти,
Тріпочучи лиш в грудях, наче в німфи,
Шукаючи в очах твоїх мети,
Шукаючи любові в них й бажання,
Горить воно, палає лиш вогнем.
Таке воно буває - те кохання,
Закриє серце в клітці - тільки: щем!
Дозволь хоч на секунди мілічастки,
Торкнутись до руки. Лише на мить!
Попалась у тенета - в твою пастку,
Боюсь, до тебе серце відлетить.
Прошу, не розбивай мої надії,
Втомилась вже любити я за двох.
Ти душу зчарував, ввійшов у мрії,
Тебе мені у дар дав, певне, Бог.
І кожен день щомиті, щогодини,
Про тебе тільки думки в голові.
Хоч поглядом торкнутись на хвилину,
До тебе хочу. Вистачить, повір!
Мені цього цілком буде достатньо,
Лиш в сон іще колись хоча б приходь.
Прошу, не розбивай надій останніх,
Благаю, серцю тільки не нашкодь!
Вже й так усі, кому так довіряла,
Не раз розбили серце об граніт.
Невже я знов на ті же ж граблі стала?
Аж Раєм став навколо білий світ.
Невже я покохала знов безмежно?
Прошу лише, не йди, не покидай!
Ось, серденько візьми! Гей, обережно!
Й до смерті біля свого лиш тримай!...
...від вічного романтизму тре' трохи абстрагуватися ,щоб бачити реалізм.емоції.хоча сам такий.весна.
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я розумію, у мене є вірші і на іншу тематику, втім романтичних куди більше, що вже зроблю з цим...)
У мене чи весна чи зима, чи літо чи осінь... вічний романтик)
Знаєте, реалізму у житті і так достатньо, тому хочеться хоча б ліричним героїням чи героям створити або маленьку казку або маленьку драму)
Дуже дякую за відгук!))
Іванко, захоплююсь твоєю щирістю! Емоції та почуття, які не залишають байдужими читачів
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А хіба щирість в поезії - не головне?))
Писати потрібно тільки те, що відчуваєш насправді, те, що згадуєш або ж те, що уявляєш і чого хотілося б, про що мрієш) А отже, щиро розповідати про своє теперішнє, минуле і майбутнє)
Щиро дякую, Єле!))
"об граніт"; багатослів'я, наче повінь; треба скоротити: вилучіть стовпчики, де неправильні рими, і вірш стане кращий
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Виправила))
Ну, що я зроблю, що емоції з мене ллються саме такими, себто великими, віршами...
Просто пишу те, що відчуваю і виходять такі-от багатослівні вірші)
Я б з радістю вилучила, коли всім зручніше читати коротші вірші. Тільки тоді я не висловлю усе, що хотіла б висловити у цьому вірші. Повірте, я не пишу про те, чого не знаю. Тут лише те, що відчувала в той момент, коли писала цей вірш. Тому, прошу пробачити мені, це, мабуть, єдина Ваша порада, до якої я не можу прислухатись... Втім, обіцяю, що намагатимусь в майбутньому викладати свої емоції та почуття стисліше))
Дуже дякую Вам за пораду!))