знаєш, "ти" моє слово-паразит. і чим далі йду, тим більше його вживаю. цей симбіоз цілком неоправданий реальністю. але хочеться вірити в його майбутнє, так само сильно, як після кожного дощу плекати сподівання на появу семидзвінної веселки.
"ти" протікаєш в судинах. "ти" мчиш по артеріях. "ти" розриваєш
нерви, породжуючи нові структури протягом 578 діб. щохвилини, щосекунди, щомиті.
"ти" заповнюєш мозок новими думками, немов вірусами, що поглинають клітини свідомості. "ти" приносиш біль власною заочністю."ти" розчленовуєш життя на до і після.
і знову "ти", "ти", "ти"..
