добрий ранок
здмухнув із вікон
пелюстки фіранок
і явився
у натурному класі
день нинішній, у всій
буденній красі…
приладнали
на етюдники і мольберти
паперу ва́тманського листи –
і
порозсіда́лися всі…
…на подіумі,
у туманній задумі –
день-натурник, як у оптичному фокусі…
біліють аркуші
на етюдниках і мольбертах –
наче можливі
листи щасливі
без адрес на вірогідних конвертах…
зашурхотіли
пензлі і олівці –
творча робота у довільній техніці:
тема – не обумовлена, а завдання –
виявити-зобразити
характер і на́міри
поточного дня
усі люди – митці-маляри́,
інтуїтивні художники:
хтось інеєм
вписує
янго́ликів у шибки́,
а ще – на противагу морозам –
акварельно-прозорі вазони-квітки
водружає
на текстурно-потріскані підвіконники…
інший пише передчасну весну,
недоречну –
зелену з-під білого – радість
синьокрилу і голосну́…
третій – пером і тушшю
по білому аркушу – чорну малює війну…
хтось – туманності маркізе́тові…
галактик умовні парсе́ки
і розмаїті шовки…
сузір`я Великого Воза ,
а на Возі – кремезні житні сніпки
…дівчата-жінки, вишиванки…
ореоли-вінки,
чоловіки…
козаки-чумаки…
…а тут знову малюють війну –
сучасну,
історично-реальну…
…хтось приписав дню
двозначну
усмі́шечку хижу-заздрісну,
інший на іншому аркуші ватману –
зобразив у́смішку щиру,
чисту-дитячу-наїв-ну…
той – синиць за горішками на балконі,
той – жалі і печалі любовні…
…тендітна панянка
і на червоному столику – чорна кава:
грає рефлексами порцелянова філіжанка,
картинка - наче і справді жива…
…під старими покрученими березами –
грибів красива дружна сім`я…
у сусідстві – гординя точить заздрісне лезо
і на вістрі сонячний промінь сліпуче сія…
необмежена
вільна тема:
хто ми? де ми?..
а за вікном натурного класу – зима:
відповіді нема
…пролунав
ізвідкись згори - з-під стелі -
сріблясто дзвінок:
здавайте ваші гризайлі-пастелі -
закінчився з малярства урок…
підвівся натурник-день
і згріб докупи
малюнки-ескізи-етюди:
яким він буде?
середньо-арифметично-таким,
як су-спільно його зобразили люди…
30.01.2016
ВОДРУЖАТИ, аю, аєш, недок., ВОДРУЗИТИ, ужу, узига, док., перех., ц.-с., уроч., рідко. Ставити, закріплювати щось на чому- або в чому-небудь.
Без перебільшень,Валю - кожен Ваш вірш можна забирати в обране і вчитися у Вас майстерності до безкінечності.З найщирішими побажаннями і захопленням...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Любо, давненько не бачу Вас тут... ось натрапила на відгук Ваш - без відповіді моєї чомусь: спішу вибачитися... і сердечно дякую Вам за щирі Ваші слова і почуття... із взаємною до Вас глибокою симпатією і захопленнями - В.С.
Гарно, поетично-пейзажно! Кожен малює свій день, підбираючи теми, кольори і відтінки відповідно до настрою і стану душі. А з усієї барвистої різноманітності виходить щось, і справді, середньо-арифметичне.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... виходить середнє - отже, будемо писати світлом... світлими фарбами - і день світлішатиме - для всіх отакі казки наразі дякую Вам, Наталю
"мене тою купою осліплено і оглушено, тепер я у ритмі вібрацій пана цанга" - чи це й не називається "перверзним нарцисизмом"?? він не одну Вас дістає, він тут мало не півсайту дістав уже - люди активно додають його в чорний список
Тримайтеся, пані Валю!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Валю, то таки помилка, мій домашній паперовий 3-томник теж подає "докУпи". І взагалі у тому СУМі далеко не в кожному слові наголоси проставлені.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сядем укупоньці ми під калиною
і над панами я - пан...
глянь, моя рибонько, срібною хвилею
стелиться в полі туман...
так, словники також складали і набирали(набір) люди... але найчастіше це єдиний "третейський судія"... тому - обидва наголоси хай будуть, хоча "докупИ" - ненормально звучить... що б і не казати
Ну, по-перше, згребти можна і в оберемок - тому, якщо автор вважає, що там має бути саме "купа" - то йому видніше. Тим паче, якщо він ще й уміє це обгрунтувати.
Щодо наголосу - дійсно, академічний 11-томник подає "докупИ", і я теж уперше таке бачу. А от орфографічний - "докУпи" (http://slovopedia.org.ua/35/53396/74151.html) В академічному елементарно може бути помилка.
А взагалі, мені здається, на своїй сторінці автор має право писати що завгодно і як завгодно - якщо тільки це не шкодить іншим - і не зобов"язаний ні перед ким відчитуватися. Звісно, демократія передбачає право висловити власну думку - але та ж демократія дозволяє і проігнорувати, і навіть видалити коментар.
Що ж до процесу розвитку мов - так то я професора Зубова слухаю, тому така розумна За що Вам красно дякую, пані Валічко!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
про це у професора Зубова - а я прослухала мимо - таку важливу інформацію... от-це так-так... збираюся його слухати ще - може навіть усього підряд тепер - бо підряд слухав син - а я таки фрагментами... дякую Вам, словники дають різні наголоси - отже, можна брати до активу обидва варіанти, тим краще для нас...
я от подумала, що купа та - не варта була своїх наслідків...
бо зацикливши мене на цій "купі" - п.цанг домігся бажаного - тепер я не бачу і не чую віршів своїх - я увійшла у ритм суперечки і залежностей, невпевненості і всього такого - у цьому ритмі віршів немає - і мені тут так скучно... помаленько провалююся у депресію... деградую - оце і весь результат втручань "фахівців з куп" при тому, коли писала, я збиралася написати злитно, як прислівника, а тоді "придивилася" як це виглядає - рух - як він згрібає, і як уже ті малярські роботи лежать на столі - купою - і висловила "картинку" точніше... ну, вийшло гірше, а в результаті - і зовсім погано: мене тою купою осліплено і оглушено, тепер я у ритмі вібрацій пана цанга - тут немає віршів моїх і тут мені - як у клітці - зле... з часом виберуся, сподіваюся... і так щоразу - ніби камінцем на землю збивають... комусь це треба... не скаржуся - дивуюся трохи - але давно вже такому дивуюся... і собі дивуюся, і "доброзичливцям" моїм також... комусь сильно щось тут заважає...
але є і Ви, і Леся Геник, і пані заземлена, і Наталя Данилюк - як цілющі трави... дякую Вам...
НЕЙМОВІРНО! Браво, п. Валю! Така зрима картина! Такий чистий глибокий зміст Вашого Слова! Такі чудові образи!
День-натурник...
Художники-всі...
Але ж від кого залежить ява?
З радістю забираю в "обране"!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
радію, Лесю, що вірш цей Вам приємно смакує
гарний вірш а ява залежить "від малярів" - хтось малював чорними фарбами - хтось білими: змішавши - отримаємо те, до чого і звикли - сіре... це так звала спільна реальність - варіант спільної реальності - а от коли всі почнуть писати світлими фарбами - тоді і "середньоарифметична дійсність" буде світлішати...
я розумію про кого Ви, але я також про Нього - тільки під кутом зору - ЛЮДИНА ОБИРАЄ" - свобода волі і вибору, тобто - але кожна людина обирає не тільки для себе самої - а й для ВСІХ... отака відповідальність
добре написано цікава тема пане zang, Ви інколи маєте рацію, а інколи задовбуєте своїми знаннями
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Макієвська а щодо "задовбувань" - то що ж оробиш - кожен має право, не враховуючи, що отак форма нівелює сам смисл... будемо триматися... і рости-розвиватися - творити по мірі сил наших
А де купа?? Щось я її не знайшла... Чи Вас, пані Валю, дістали і Ви її видалили? Вічно я на найцікавіше спізнююся...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
там було так:
підвівся натурник-день
і згріб до купи
малюнки-ескізи-етюди... і почалося... і от тепер - без купи, але ж ясно, що якщо "згріб" - то вже й "купа" виникла, якої раніше і не було, бо "докупи" - як - спосіб дії, а я написала - куди - обставина місця... до того ще й словник подає тільки один наголос - докупИ - вперше таке чую... я можу допускатися якихось помилок, але, знаєте, коли ігнорується ВСЕ, а увага зосереджується на чомусь "підрядному" - то нівелюється увесь смисл і значення... так виходить... я ще "не охолола" від процесу творІння вірша (чи публікації, як мої вірші величають інші критики - але я й не проти того))) - ще на землю не спустилася, як мене вже почали по "чагарях" волочити... дуже різкі перепади виходять... та й узагалі - публікуєш вірша (чи публвкацію ставиш))) - і ніби сама себе до "позорного стовпа" приковуєш - як сепаратисти ту жінку в донецьку - пам"ятаєте? - і не від неї залежало, хто їй в обличчя плюне, хто ногою вдарить - а тільки від тих, хто проходив випадково мимо по тротуару - від їхнього рівня культури, вихованості, ну і ненависті...
але що ж я Вам скаржуся - не публікуй, називається... а публікуєш - виходить - терпи... НЕ РОЗУМІЮ... чесно - не втямлю, для чого так... бо в моєму Світі - якщо хтось із кимось не погоджується, то... відвертає лице... і все... я так і роблю - відвертаюся, якщо не подобається щось... але це - інший світ і порядки тут інші, виходить...
я дуже Вам вдячна - що заходите, пишете, СПІВчуєте, а за вчорашню Вашу абсолютно обгрунтовану підтримку (щодо зворотного, як виявляється, процесу розвитку мов) - то й ще раз щиро дякую Вам...
пані Валю,не уподібнюйтесь тим, хто кришталики ваших роздумів хоче подрібнити... ЩО можна коментувати в ТАКОМУ творі?! потрібно лиш занурюватись у його глибину і відчувати його безмежну мудрість...А п.sangy хочеться сказати словами анекдоту:"...или вы учитесь воспринимать поэзию, а не тексты, или мы вам будем ДЕЛАТЬ СТЫДНО"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже вдячна Вам, пані zazemlena,а ше не менш "дуже" рада бачити Вас... я так і не упевнилася у правоті мого опонента... а це погано, бо не ясно... тепер замість "що" писати, буду боятися написати "не так"... тим паче, що це не мало значення - я й видалила, бо дієслово "згріб" уже саме собою передбачає ту "купу"... ще раз дякую Вам
дякую, дякую! – про те ( обрізання тощо ) не дуже дбаю, бо сподіваюся хоч цього року цю хату продати та перебратися до нової – і там вже інтернету, мабуть, ще довгенько не матиму
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
продати хату... з садом... ні - це як матір рідну чужим людям в найми оддати... були б у мене гроші - я купила б хату Вашу... але - нема... і хату, і сад... як же Ви про сад не дбаєте, бо продати зібралися - а ті, хто куплять у Вас - хіба їм не треба буде врожаю повноцінного? та й сад - хіба то тільки урожай... урожай - теж...
ладно, жартую я... добраніч Вам... а правила, видать, таки не знаєте...
навесні обрізатиму. хіба я вам редактор, щоб ви мене слухалися? редактор каже: "або так, або ніяк", бо в нього свої бізнес-плани. Шевченко про амфібрахії не думав, бо знав, що народ сам вгадає, в якому розмірі і з якими наголосами співати. так і співається: аби лягало на мелодію, а про наголоси не дбали, бо то пісня. "до копи"? тут вже виникають нові мотиви, нові смисли: мовляв, для того й малюється, щоб то все заскиртувати
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а хто ви?..
у нас, на Поділлі, кажуть "скирда" ну і відповідно - "скирдувати" - але я не наполягаю, не виникає незгоди із нормативним вашим "скиртувати" як то було із (коло)солонешниками
щодо "ніяк" - так, можу без втрат прибрати уточнення куди чи як віз згріб - просто згріб та й...
а от сад краще зараз обрізати - до весни позаживає, та й зараз хвороби сплять - не інфікують ранки і рани... а виноград - обов"язково зараз.. весною - не годиться!
знов наголоси! на те вони й наголоси української мови, щоб не стояти на місці, а переходити за потреби, щоб співалося. "докупи зійшлися", до речі, можна читати як завгодно, а найрівніший ритм буде якраз при нормативному наголошуванні: тоді буде амфібрахій на дві стопи; тоді як з наголосом на "пи" – на три стопи хорей, де наголошувався б також і склад "до"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
амфібрахій - це дуже приємно було б, якби одразу ж не виникало внутрішньої застороги, що я в такому разі - заради амфібрахію - пущуся у штукарства, бо "докупИ" не малося на увазі, коли писалося... це буде чимось на зразок нечесності - а нечесність тут не вибачається і не приймається... не вигадую... - є приклади, коли доводилося викидати вірші, бо там у них появлявся ВИМИСЕЛ - а такого мені не дозволено, виключно тільки УЯВА - різницю відчуваєте? ну, і ніяких штукарств... НЕ ВІРТЕ... ні... так - "випендрююся"...
певно заради Вас поставлю там "до копи" - хай уже виявиться, ЩО У ТОМУ НАТУРНОМУ КЛАСІ БУЛО шістдесятеро малярів... хоча, для чого мені їх рахувати(вар.лічити)... - ні, Ваш варіант у чистому вигляді - повірте - не підходить... думайте - треба якось тут "всім догодити", але не про амфібрахій думайте, а про - правду мою... то як будемо?..
якщо маєте під рукою, то киньте правило, з якого ми почали - чи як його знайти в інтернеті - розберуся, бо щось туманно ніби маячить давня інформація, але поки не випрозорюється... можливо, це з правил, введених пару десятків років тому, чи всве-таки з давніх - тодішніх, коли я їх у школі вчила?.. ну і в... у вузі...
і ще одне - чи є у Вас сад? бо якщо так - то пора дерева плодові обрізати - якраз погода така як треба... особливо виноград пора - бо якщо пропустите, то буде потім до самого літа НА ВАС плакати...