Йшов цар по площі абсолютно голий,
Народ дивився, але всі мовчали,
Маленький, миршавий пісюн бовтався кволо,
На Мавзолеї маршали стояли
Уздовж червоного паркану
Було поховано десятка з два героїв,
Могила там червоного тирана —
Й вони мовчали — бо уже не вої
Останній бомж із дірки вилізав,
Прокинувшись у дранті і обносках,
Вітаючи цара, мовчав,
В роти малечі повставляли соски
Ніщо не руйнувало миті слави,
Із репродукторів лунає лиш: ура!
Крокують вояки, як сіра лава,
Літає у повітрі мішура
Куранти б'ють, б'ють барабани, труби,
Над ними в небі виють літаки,
Ворони, й ті, позціплювали зуби,
Глибоко в землю поховались черв'яки
Цара вітає білокам'яна столиця,
У телевізорах йому співають: слава!
На гамір позбиралися синиці,
Щоб подивитись: що то за забава?
Серед дахів і охорони прошмигнули,
Подивувалися із двоголових гав,
Коли цара побачили — сирнули —
Отак той і обісраний враз став
Воно й не боляче, та лоскотно не в міру.
Підскочив цар і так заверещав,
І все б воно нічого, та допіру,
Цюцюрник у цара того не встав
Як той хробак, що вилізає з гною,
Коли наївся, й ще йому не спиться.
Птахи, поспілкувавшись між собою,
Злетілись на те диво подивиться
Малий горобчик — сіоніст завзятий,
Був найпрудкіший — захотів вхопити,
То й дзьобнув у цюцюрник цара-тата —
Ну як тому із того не завити?
За горобцем злетілися синиці,
По черзі обгризали хробака,
Воронам лиш дісталися сідниці,
Коли з трибуни цар летів торчка
Неначе вітром здуло всіх з подвір'я,
На площі залишився один цар,
Без пісюна, проте увесь у пір'ї,
А в голу *** впився ще й комар
Час слави й величі за мить вірвався,
Серед Червоного майдану і юрби,
Величний цар прилюдно обісрався —
Весь світ не бачив більшої ганьби.
Зірки — у шоці, сонце реготало,
Картина маслом — що і не кажи.
Коли його з бруківки піднімали,
Він аж до башти ще відкладував коржі.
То стара казка, та насправді стала,
(Бо все те буде, як не раз було)
Царів обличчя люду показала,
Тому царів і звуть у нас: Х*ло!
Де моляться і славлять ще царів,
Гримлять парадами гучними і донині?
Дивитись смішно і не жалко москалів -
Вони — раби! А слава — Україні!
"Картина маслом!"
