Мені так тяжко триматися без тебе...
Та тебе це, здається, ніскільки не гребе.
Я себе вже було хоронила заживо.
Ти мене в саме серце, ти мене за живе…
А життя іде, воно не на місці,
Все минає, і ми не вічні.
Я про тебе згадую ча́сом,
Уявляю, що ми ще гуляємо ра́зом.
Себе питала сотню разів "чому?", "навіщо?",
А може вже триста, може і двісті…
Палила портрети, стирала фото,
Молилась забути, не вийшло просто.
Я своєму серцю вкотре наказую...
Дивлюся на зорі, а вони тебе показують.
Стараюсь, лікуюсь, надіюсь пройде́.
Ти мене в саме серце, ти мене за живе…
