…душа знайшла
потаємний вихід із тіла…
і ніби двері
у деінде одчинила
ніби з хати надвір ішла
і спинилася на порозі –
світ, що любила
дуже –
осторонь
блідою калюжею
погасав
при невиразній дорозі –
тускла плями́ста
розпливчата-нечітка́
білого світу калюжка...
як чуже зоставлене місто
назад – в ілюмінаторі літака
у ніч завалюється і зника…
усе що світило-сяяло –
вицвіло
і одійшло,
оддалялося-байдужіло,
десь іще ніби й було
невиразною плямою білою,
але силу і значення втратило…
цілковито
і повноцінно сама:
відчувається – що у просторі,
одмічається – звуків тут
зовсім нема…
…як листопа́дна ніч –
мокра холодна пітьма
але зрима:
розпізна́вана-розрізни́ма
зрима…
пітьма
не самотня –
а одна-одинока…
і – розуміння,
абсолютно глибоке,
і – спокій…
вимог на переході
ні суперечок нема:
людина – усе, що треба – знає сама…
ні окриків, ні наказів –
собою-сама,
водно́час із рідними-ближніми усіма
невидимо і невідчутно – а разом…
там – не посада, не фах, не звання,
не дитина, не батько-мати,
не бідний і не багатий –
личини его не мають значення:
завершив курс навчання –
виходь звітувати
там – жодної нотки фальшивої,
і неможливі
рейтингові бої:
не зава́жать нічи́ї
успіхи і поразки, а тільки свої…
…кажуть, там річка є вогняна,
кажуть, вона без дна,
кажуть –
зможе її перейти –
хто помислами
і ділами чис-тий…
для чистих душею, кажуть, та вогняна ріка
стане, як ніби купіль – із теплого молока…
24.01.2016
Відчувається, що в ліричної героїні є досвід і їй не так страшно... А от мене лякає ця невідомість (чи то, може, прив'язаність до земного світу, який боюся залишити?). Якісь у мене змішані емоції... А сам твір - сильний, я б сказала - вражаючий для сприйняття...
Мав печальний досвід цього стану, коли єство сконцентроване у одній точці-душі, яка переміщається з блискавичною швидкістю крізь будь-які перепони на будь-яку відстань цілком реального світу аби встигнути попрощатись із найголовнішим і найріднішим, але фініш - над бурхливими хвилями моря із глибини якого дійсно пробивається світло, але нерухоме і невідворотно притягальне. На той раз - Бог милував і до Вашої вогняної ріки не долетів.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дивно, що Світло йшло до Вас із глибини бурхливого моря... якісь пристрасті, либонь, кипіли довкола Вас на той час - чи в реальних обставинах, чи в емоційному світі... не думаю, шоб у духовному, там пристрастей не буває... а Світло приходить згори, як правило... справа - навскоси ніби... та - це не правило, а тільки свідчення різних людей... але те, що з моря - то таки дивно... уперше чую... Вас хрестили у церкві дитиною?..
щодо моєї Ріки, то писати публічно - тільки викликати чергову порцію роздратування і насмішок... там цікава історія вийшла - колись може опишу... прозою...
А чому пітьма, а не світло? Чи світло буде - для тих, хто перейшов річку?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
НА САМОМУ ЩЕ ПОРОЗІ - ТЕМНО... ПОТІМ СВІТЛО ПРИХОДИТЬ - КОЛИ ЧЕРЕЗ ЧОРНИЙ КОРИДОР ЛЮДИНА НІБИ ЛЕТИТЬ - ДО СВІТЛА... Є ЗДОГАД, ЩО ТО СВІТЛО ДО ЛЮДИНИ НАБЛИЖАЄТЬСЯ - А ЇЙ ВИДАЄТЬСЯ, ЩО ТО ВОНА САМА НА СВІТЛО ЛЕТИТЬ.. ЦЕ ЩЕ САМИЙ ПЕРШИЙ МОМЕНТ ДОСВІДУ - НЕ РОЗВИДНИЛОСЯ ІЩЕ... на порозі тільки-но...
ой, вибачте, що заголовними відповідь - не додивилася, а перебирати знаново - неохота...