Барвиста парасолька повсякчас
Від поглядів ховала і негоди.
Ми цілувалися під нею раз по раз,
І вушко лоскотав твій теплий подих.
У чорно-білі прохолодні дні
Нам світ здавався різнокольоровим.
Закохані були ми і чудні,
Наївні і смішні вели розмови.
Потерта парасолька вже давно
Забута десь у комірчині тьмяній.
І ми удвох в кімнаті мовчимо...
А парасольці сниться дощ весняний.
22.01.2016 р.
еще один шербургский зонтик покрылся бытовой пылью...
Граждане! Не забывайте своих разноцветных зонтов и цветных снов!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот нет чтобы пародию написать
Прям не знаешь, чего бы вам с Амелиным написать, чтобы вы внимание обратили.
А вы все нос воротите, и по другим авторам бегаете.
Він дарує мені парасольки нові –
Дорогі, та, на жаль, монохромні…
А я мрію: повернуться юності дні,
Коли ми, молоді, безсоромні,
Цілувались постійно, веселі й чудні!
… Не були безпросвітно нудні…
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скорішого настання весни! Може, добрий казкар Олє Лукойе зглянеться і залишить свою барвисту парасольку замість старої та потертої
А ще - пісенька Вам у подарунок:
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за дитячу пісеньку, Єлена! А Олє Лукойє таки добрий чарівник. І розкриває кольорові парасольки для тих, хто вірить. Шкода, що дорослі розучилися йому вірити...