1.Не спить солдат, бо б’ється серце у тривозі,
Вдома тиша, та не вщухає шум від пострілів в думках.
Ще тільки вчора вони з бійцями були у облозі,
Буквально вчора пережили цей жах.
2.Насправді не один вже день минув від того лиха,
Та боєць проживає його знов і знов.
Він чує ночами плач матері тихий,
А на руках відчуває пролиту ворожу кров.
3.«Дебальцівська кишеня» - місце, звідки вернувся живим,
Залишивши позаду сотні загиблих солдатів.
Він повернувся звідтам вже не молодим,
І трохи сивим – у свої-то двадцять.
4.Він вдома, і кожен день вдивляється на усмішки батьків,
В надії забути страшну цю картину.
Та з кожним днем все більше розумів,
Що нічим не заповнити в душі порожнину.
5.Кожна ніч – це чергове душевне катування,
Кожна спроба забути зводиться нанівець.
Він зрозумів, що лиш тоді припиняться страждання,
Коли всьому цьому прийде кінець.
6.Та він вже знає, що кінець закінчується смертю,
Смертю тих, для кого честь важливіша за життя.
А ті, що виживуть ніколи не зможуть з пам’яті стерти,
Тих, що забрали, й тих, що віддали життя.
