серед зими покинута хатина,
занесена по вікна
снігом,
стіни –
наскрізь промерзла глина…
було
тепло,
коли була людина –
житло
було,
життя
з-поза фіранок
допитливо у зиму визирало –
геранями рожевими цвіло…
любов була, та зло
перемогло…
жило
між пагорбів село –
але поганками блідими
поросло
де переможе зло –
приходить страх,
отруйний,
на тонки́х-бліди́х
ногах
16.01.2016
Покинуте житло викликає в мене великий жаль, я завжди уявляю, як тут колись було життя, виглядало з-за фіранок... Дуже близький мені опис, просто мої думки
Сумно і болісно... В моїй уяві постав образ Вашої хатини в селі. Людські жадібність і заздрощі руйнують усе /духовно/ живе і сіють пустку довкола... Тому й пустіють хати, як покинуті храми...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а не так і давно там росли маслята, печериці - прямо під ногами траплялися, на стежках... зонтики - плантаціями! і навіть білі, польські і підберезовики - сама бачила коли людські зграї порушують Закони - то "їхню" територію покидають квітки, пташки, бджоли і... люди
гарно підмічено...і це болить мені...погано, коли вирождаються чи знищуються села І нема хатини, і нема місцини, де закопана пуповина ( місце народження)...Колись народжували вдома і закопували після пологів плаценту і кров на городі, біля хати...Жили цілі покоління на одному місці, розростався рід... А зараз роз"їзджаються, хто куди... і вмирають хати, і хиріють села...а потім зникають з мапи . Мої вірші на цю болючу тему: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337460 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211848
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Макієвська, дякую Вам... щоправда, у даній ситуації з селом нічого не сталося - благоденствує... щолиш у людей тамтешніх совість блідими поганками поросла - там хатина моя першу ось зиму сама покинутою стоїть, а я звідси, з відстані - коло неї підбитою чайкою квилю... така історія сталася... печальна...
Дуже гарно, тонко, стрімко, поетично, мудро, Валю, дякую. Це як перегук з моїм віршем "А люди ще живі", десь є на моїй сторінці, якщо зацікавитесь,прочитайте...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Живі паралелі можливостей і унеможливлення. А образ страху як блідої поганки теж вдало дуже мені імпонує усвідомлене сприйняття амбівалентності життя. А у Вашій творчості, пані Валю - це завжди зріло
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
амбіВАЛЕНТність майже все моє ім"я ховається у цьому слові - може тому?... чи все таки - шизоїдність?... я жартую... Ви сказали правду - я "працюю" на контрастах...
дуже вдячна Вам за візити і розмову, завжди Вами щиро справді рада, пані Окрилена....