Не дай Господь, щоб сміло так боліти тебе в душі!…
Я докохала. Просто. Й дуже звично.
Напевно так, як книгу дописати.
Можливо, десь не зовсім граматично,
Але немає часу виправляти.
Я докохала. Біль змішався з сіллю.
Водою змити рани, де порізи?
У моїх мріях на моїм весіллі
Були на фотографіях валізи.
У моїх мріях... Що ж бо в них зібрати?
Куплю ще сукні, черевички гарні.
Тепер залишу... Душу як до страти
Веду у ніч. Кохання-до друкарні?
Як було гарно! Там тепер не пишуть.
Так не кохають! Так вже не цілують!
І хай у мене люди пальцем тичуть...
І хай собі... Назавжди йду... Ти чуєш?..
Не мала часу я себе жаліти...
Пішла...Іду...Яка...Кому...Різниця...
Не дай Господь, щоб сміло так боліти
Тебе в душі, як Відонька присниться!..
...Відо,вірш <промовляє> серцем 
