Я підіймаюсь сходами угору,
Від шуму далі, вище і повільно,
Це, ніби підкорити вперше гору,
Де на вершині почуватимешся вільно.
Та вже не впершеє піду туди,
Хоч і змагання сумнівів бувало,
Зове той шлях напитися води-
Там досхочу та сонце зігрівало.
..Скоріш зсередини, із кожним кроком,
Воно все більш світило, просто так,
І я вважала це можливим знаком ,
Та йшла наосліп, вже не перший рік.
Почався шлях важливий цей раніше,
З порожньої сторінки, білосніжна..
Вона була тонка, тендітна, інша..
Із променем надії, зовсім ніжна.
Є рішення - шляху назад немає,
Багато сходинок вже пройдено тепер,
На ній з'явилась музика, літала..
З кількох лиш нот очистився мій зір.
Із кольорами познайомилась раптово,
Що залишилися, фарбуючи її,
Частково, повністю, із часом знову,
Такі вже рідні,світлі та свої..
Я йтиму поки чую тихий голос,
Що зве ,як грає музика в душі..
