"Шторм "
Чому мені так холодно вночі?
Чому мене не гріють рідні зорі?
Я гинула, а поряд глядачі,
Неначе потонула в дикім морі.
Хапалась за вітрила, за буйки,
Відносило кудись шаленим вітром.
Згадала я твої старі байки,
Чому тепер на серці й досі з фільтром!
І впала я на берег сподівань,
Я непритомна. Розум помутнілий.
Вмить встала і тихенько без вагань,
Писала я про образ твій - сп'янілий.
А далі лиш кордони перетнуть,
Мабуть, на цьому шторм мій і скінчиться...
Про тебе вже давно казок не чуть,
Але мені вночі чомусь не спиться.
Автор: Валерія Скубій
