По всім світу України
Розбрелися діти,
У своїй землі – руїни,
Та згодні й летіти
Туди, де коріння роду,
Де земля святая,
І рідніш нема природи,
Й сонце як світає.
Не загоєна ще рана
Від Сибіру й «Вісли»*: * Операція «Вісла» – примусове виселення
Захотілося тирану ** – населення Зах. Укр. на територію Сх. Прусії
Так і сталось, звісно. суч. част. Польщі – в 1947р.
В чужі землі, в чужі люди
Їхали з вузлами, **Тиран – Й.В.Сталін.
(Ніхто не знав, що там буде)
З дітками, сльозами.
Серця кров’ю обливались:
За що така кара?
Навіть сонце не сміялось –
Сторона такая.
Врешті-решт, таки дістались
В чужину прокляту,
Верст багато наверстали,
За наказом ката.
Виживали … й мали волю
Свій код зберігати
(Кодом звуть народу мову
Ту, що вчила мати.)
Дітей, внуків забавляли
Рідні колискові,
Мова в пісні, що співали,
І у рушникові.
І сорочки-вишиванки
Лиш свої носили;
Марічкою та Іванком
Доньку звали й сина,
А як пісню солов’їну
Слухали – терзались!
«Як там ненька Україна?» –
Вмивались сльозами.
І молились… в своїй церкві,
В своїй, християнській,
І себе, й дитя похрестять
Теж не по-поляцьки.
Своя Віра – своя й Правда,
Але… в рідних землях,
Та там влада така править,
Що загубить зерна,
Українські, не фальшиві,
Що душі зціляють,
Віру мають за поживу,
Про людину дбають,
І щоб Мова панувала
Своя, в своїй хаті,
Щоби й Волі не проспали
І були багаті
Ті, хто землю й людей любить,
За ближнього дбає.
Чужа мова хоч голубить,
Та завжди чужа є.
По всім світу України
Розкидані діти,
Знають, дбають про країну
І хочуть радіти,
Й повернутись у край рідний,
Де земля багата,
Працювати, жити гідно,
Лад навести в хаті.
Мрія є і у старіших:
Хоч день-два прожити
В своїй землі – а не в іншій,
Та тут і… спочити.
І слухати соловейка,
Що співав би з вишні,
Й зорі бачити далекі,
Де живе Всевишній.
26.12.2013.
Ганна Верес.
Я був у Канаді 25 років тому і стрічав там немало українців. Я багато знаю про жахіття комуністичного терору на україні. Мого діда знищили у таборах Сибіру за невиконання наказу здачі зерна в 47-му. Він був головою колгоспу на одещині і залишив зерно на весняну сівбу.
А мого дідуся забрали у 30-ому, коли мамі не виповнилося і року. Був хорошим господарем, писав, що колективне господарювання не приведе до успіху. Як забрали, то й по цей день. Бабусю з трьома дітьми теж хотіли в Сибір відправити, та село оступилося. Я написала про діда вірш "Пам'ять зобов'язує". Хай поміщу на свою сторіночку, бо тут мало місця.
Дякую Вам за розуміння.
Дякую, Вікторе. А побути на місці тих українців?! Деякі з них, хто дожив, змогли приїхати в рідні місця через пів століття, не змогли відшукати вже й могилки рідних. Вони брали у хусточки рідну землю, щоб коли помруть, та жменька землі лежала над ними.
Я, коли зустрічаю людей, котрим хочеться повернутися в СРСР, розповідаю, якою ціною було "завойоване" безплатне навчання, лікування. Багато від нас було приховано.
На цю тему маю вірша "Чи розказала "Правда" це тобі?" (розділ "Історії не спинити" за 6.12.2015.)
Імперія - не є цивілізація. Це машина для знищення культур і народів. Так було завжди. Так було і при СРСР. Але так не має бути.
Чудовий твір, пані Ганно. Дуже добре.
Олечко, ви явно мене переоцінюєте. Але мені приємно, що маю думаючого читача, та ще й колегу по перу. Нещодавно вийшла моя збірочка віршів про АТО "Вони умирали двічі". Я не можу переслати вам цю збірочку, але її можна прочитати по смартфону (МТС записала мої 5 збірок, щоб їх можна було читати у електронному варіанті). Я Ганна Демиденко (Верес - мій псевдонім). Збірки називаються так:
"Калинова сопілка" (2012р.),
"Три сонця" (2013р.),
"Герої не вмирають" (2014р.),
"Вони умирали двічі" (2015р),
"Криниця" (в паперовому вигляді немає: дуже дорого, а коштів немає, то я просто подала свої вірші). У мене смартфона немає, то я й не бачила своїх творів.
Щиро вітаю Вас з Новорічними святами. Хай 2016 рік принесе Вам благополуччя, творчі успіхи, людське тепло, і обов*язково міцне здоров*я.
Ви, Ганночко, доцiльно об'єднали
В рядку одному "Вiслу" i "Сибiр",
Най знають всi, який насправдi Сталiн
Вiдносно українцiв мав намiр.
Спитає хтось: "З якого переляку
Тут Сталiн? "Вiслу" вчинили поляки!"
Але, в кого лишається сумнiв:
Завжди поляки мали хазяїв!
То у двадцятому були французи,
А в сорок п'ятому - радянськi "любi друзi",
I без дозволу згаданих "друзiв"
Варшавський Берут навiть не п***iв.
А Сталiн чiтко розраховував кроки:
Мовляв, нехай, "полякам завдяки",
Вже в сорок сьомiм роцi, навеснi,
Не буде в Захiднiй Галичинi
Компактних осередкiв галичан!
А винним, нiбито, най буде польський "пан"!
Не марно вiн з цього приводу переймався,
Бо завжди саме галичан - боявся.
..."Тим" - Схiдна Прусiя. "Своїм" - Сибiр.
Я правильно вгадав диктатора намiр?
(Вiн ще i Берута нагородив:
Перемишль вiн "Пшемислем" зробив,
Холм - "Хелмом",Замiсття - таким собi "Замуйсцем",
Так, як нiмецьке Свiнемюнде - "Свiноуйсцем".)
...А за Перемишль ще дiд мiй воював
Тому сторiччя. I про план оцей не знав...
..........
Спасибі, Міку. Ви там живете, можливо, й більше маєте інформації, адже її доносили очевидці. Я ж звідти живу далеко, але не написати просто не могла. Як ви зрозуміли, вірш писався, коли стояв Майдан. Мені так хотілося донести людям, що нас може чекати, коли втратимо самостійність: нова імперія по-новому буде розправлятися з інакомислячими.
Дякую, Наталю. Скільки чорних сторінок у нашій історії! Ви знаєте, мені не подобається термін "білі плями історії". Розумію, що не всі деталі там відображені, але, коли щось знаходиться в архіві, чи ще десь, то вони, як правило, чорні. Тому їх і приховували. Зі святами Вас Новорічними! Добра та щастя, миру і злагоди.