Кипить війна вже другий рік в Донбасі,
А в Києві доділюють майно…
Людей тримають у постійнім страсі…
Народе, як це трапитись могло?
Адже пройшов ти два яких Майдани,
Невже вогонь уже в тобі потух?
Згадай, як в чотирнадцятім ридали,
Й тепер могилки, мов гриби, ростуть.
За що ціну таку високу платиш,
За бізнес новоявлених панів?
Народе, може ж, досить уже спати,
Складати голови найкращих у війні?
А може, зброю варто повертати
Супроти тих, хто на твоїм горбі,
Щоби укотре владі нагадати,
Що кріслом зобов*язані тобі?
Чи ж варто класти голови на плахи,
Залазить на десятки літ в борги?
О владо, забирай же сім*ї й лахи,
Щоб не було твоєї і ноги.
Собі ж країну іншу побудуєм,
Жить будем, як живе із братом брат,
Пів світу власним хлібом нагодуєм,
Заходимось дітей своїх збирать,
Що розбрелись по всіх-усіх усюдах,
Бо ж з Україною в душі вони живуть,
І це є наші, кращі наші люди,
Що український дух, мов стяг, несуть
В Італію, Німеччину, Канаду,
У Англію, і Польщу, й в США,
У Францію, класичні де принади,
І українська в них живе душа.
19.12.2015.
Ганна Верес.
Чудовий вiрш, Ганночко!
.............
Нi, вогонь в нас не потух!
Живе українства дух!
Що, у Києвi лайно
Додiлює держмайно?
(Тихо, мов злодiї вночi...)
А "льодянику" не хочуть?
Кажуть миша i людина:
"Геть, розкрадачi країни!"
.............
Любочко, минулого року я видала "Герої не вмирають", це своєрідний поетичний щоденник Майдану (чит. тут у розділі "Майдан як символ революції"). У збірці 103вірші про роль народу у подіях, про героїв Майдану. Книжечок лише 150шт. було, то по школах роздала, 25послала хлопцям в АТО.
Нещодавно вийшла зб. "Вони умирали двічі" про АТО в основному, про загиблих героїв з нашого району. Віршів дуже багато, але, мабуть, уже не випущу нічого, бо коштів немає, а держава стоїть осторонь.
Дякую Вам.
Доброго вечора, пані Ганно! Прочитав Ваш актуальний і проникливий вірш. Дуже сподобався своєю майстерністю, щирістю і соціальною спрямованістю.
Звичайно, без влади не можна, чомусь міняємо її майже щорічно, а толку немає.Як на мене - вся справа в нашій ментальності і покірності. Терпіння має бути, але ношу становлення держави повинні нести всі, а не найбідніші.
Давненько Ви не гостювали на моїй сторіночці. Рада візиту, теплим словам. Приємно.
Погоджуюся з Вашим баченням, підписуюсь під кожним Вашим словом, але ж ментальність змінити важче, ніж сукню, наприклад. Разом з тим, ніхто, крім нас, не дбатиме ні про Україну, ні про її дітей. Тому доведеться таки.
Спасибі Вам.
Так, тяжко на Україні жеветься, це вірно.
Проймає Ваш вірш. Влада? Та чи була вона колись доброю для народу? І хто туди не попадає, - відразу намір забуває...