За мене, певно, янгол помолився,
Чи маю Богоматері покров,
Що так затято у тобі збулися
Мої надія, віра і любов.
Сльозами ревно скапують хвилини,
Біда і радість обнялися знов.
Снагу перебрести цей світ полинний
Дають надія, віра і любов.
Для внуків наших ненастанно линуть
Грядущі весни сонячних обнов.
Давайте разом множити неспинно
Для них надію, віру і любов!
Я на рiднiй мовi буду спiлкуватись. Пробачте. Коли емоцii зашкалюють... Радистка КЭТ во время рОдов кричала "мама" на русском. Ворпреки мягким предупрежениям Штирлица. Я хорошо знаю украинский. У меня мама украинка. И мне преподавали в Крымской школе украинский язык и литературу. Эта никчёмная преамбула для понимания моего отношения к ВАМ и Вашему творчеству. Увидел ВАШ ник в своих любимых, и не смог вспомнить, кто это. А прочитал этот стиш и похвалил себя за выбор. За нюх. За безошибочное чутьё на настоящее. Вот и этот стиш из того же ряда. Спасибо Вам за него. Знаете, есть картина, а есть икона. Разница очевидна. Вот так же очевидна разница между Вашими стихами и другими, не наполненными тем содержанием, которое в них есть. Я "Потусторонний". Я из под земли вижу. Дякую.
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго дня, Гена! Не дуже фамільярно звучить моє звернення? Я Вам дуже вдячний за коментар.
Коли його отримуєш від Майстра - це все одно, що висока державна нагорода. Насправді, у мене вірші різного гатунку і вартості. Тому дискутуйте, якщо буде час і бажання, це мені тільки на користь. Я був тривалий час "за кадром". Обов’язково перечитаю всю Вашу поезію на сайті. Тут мій шкурний інтерес.
Ще раз дякую.