«Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, - не як Я хочу, а як Ти» [Мат. 26:39>
Я знаю, як зраджують найближчі люди
Я відчувала біль
Й збирала розбите серце по кусочкам
У натовпі людей кричала
Просила допомоги…
Писала всім і всюди
Про те, що жити не хотіла
Був відчай і розруха
Були злети і падіння
Був «мед»
Була і «сіль»
Була і темрява
Була й надія
На ранок світлий
Були листи в минуле
Був заклик у майбутнє
Було зізнання у коханні
Було усе спочатку…
І був момент в житті
Як Кат дивився мені у вічі
І обіцяв швидкий Кінець!!!
Я багато раз помилялася,
Блукала темними шляхами
Пізнала не життя, а існування
Я визнаю,було таке моє минуле
Інколи не розуміла: Чому? За що? Для чого?
Але якби мені випало пройти такі
Випробування ще не один раз.
Не роздумуючи, пережила б ще сотню раз!
Бо знаю, Хто завжди поруч буде!
Хто поведе мене вперед!
Я куплена занадто дорогою ціною
Щоб бути залишеною із моїми проблемами наодинці.
Своїм Анголам Він накаже про тебе,
Щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, -
На руках вони будуть носити тебе,
Щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
«Що бажав він Мене, то його збережу,
Зроблю його сильним, - бо знає Ім’я Моє він;
Як він Мене кликатиме, то йому відповім,
Я з ним буду в недолі,
Врятую його та прославлю його,
І довгістю днів Я насичу його,
І він бачити буде спасіння Моє!» [Пс. 90:11-12, 14-16>
Боже, Дякую!!!
Дуже, дуже глибокий вірш. Ти мене прямо таки і налякала і заспокоїла... Браво! Підправ парочку граматичних... і вірш має право жити, а ти, тим паче, зобов'зана жити-геть дурні думки!)))
