Ці кольори, яких ще світ не бачив,
Оці пастелі найніжніших слів,
І почуття – нестримано гарячі –
Таке буває лише по весні.
Коли ще казка вас трима за руки,
Коли від вас втікає горизонт,
Коли ще не терзає біль розлуки –
Ви збережіть цей неповторний сон.
Ви запишіть його на флешку серця,
Куди не має доступу ніхто.
Пройдуть літа. Відрожевіють скельця,
І чорно-білим стане монітор.
І янгол ваш за повелінням божим
Вам піднесе одну з найтяжчих доль.
В безодню не зірватись допоможе
Та флешка, де кодований пароль.
Де казка ще тримає вас за руки,
Де поцілунок – щонайбільший гріх…
Кохання перше – найсолодша мука:
І сонце, й одкровення, й оберіг.
Дякую,stawitscki, за такий чудовий вірш, та все ж я хочу всім сказати: нам мудрість доля посила, в будь-якім віці вміть любити, в осені теж бува весна...
