Біля воріт святого храму
Стояв, благаючи про поміч
Бідняк усохлий, ледь живучий
Від спраги, голоду і болю.
Лиш скибки хліба він прохав,
Поглянувши відчуєш муку.
Але каміння він отримав
В свою простягненую руку.
Так я молив твого кохання
З слізьми гіркими і тугою.
Та почуття мої найкращі
Обмануті навік тобою.
16.12.2016
Оригинал:
Нищий
У врат обители святой
Стоял просящий подаянья
Бедняк иссохший, чуть живой
От глада, жажды и страданья.
Куска лишь хлеба он просил,
И взор являл живую муку,
И кто-то камень положил
В его протянутую руку.
Так я молил твоей любви
С слезами горькими, с тоскою;
Так чувства лучшие мои
Обмануты навек тобою!
