На полях колись росло жито...,
А трави вмивали роси,
Тепер вони в крові , кулями збиті,
Хрести звелись в небо , згоріли покоси...
Згоріли покоси і люди згоріли ,
В тім пеклі , що зветься війною,
В стражданнях і горі матері посивіли,
Мій краю , що буде з тобою?...
Сумує грудень і плаче дощами,
Туманом сивим землю покриває,
Вітер розносить тугу над полями,
У вись небесну вихором злітає.
Не сипле грудень снігу над полями,
Немає хуртовин й морозів злих,
ГЕРОЇ там стоять за нас із вами,
І сам Господь піклується за них.
Пече поезія Ваша, усвідомлюючи що все саме так як у Ваших рядках...Хай Бог має в опіці всіх і кожного у такий не легкий час...Зачіпає за живе, тривожить...спасибі за неї!
Калинонька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
