Для замерзлих вітрів дніпро́вих
З комишових м’яких фіранок
Мир плете світанко́ві светрики.
На колінах небес шовко́вих
Хрумкотить жолудево ранок -
Зграя червонопиких веприків
Котить рильцями сонну зірку.
В маскуванні планети світлом
День ковтає перлистий сонях.
Ніби з рани живої шкірку
Світ зриває зорю, розквітлу
Полинами війни на скронях,
Там, на сході, болюче й гірко
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Алло, для багатьох в цьому світі найбільше багатство -
Коврига хлеба
Да капля молока,
Да Это небо,
Да эти облака!
Картини, написані для нас Природою - ніхто не в силах відібрати, це щедрий подарунок для Людини - тільки війни здатні зіпсувати те,що належить всім - небо, зорі, місяць, сходи і заходи сонця, хмари....(
...будинки зустрінуть соїх господарі, друзі перемираться (ми вже давно перемирились і пошти забули суперечки), а от ті очі... що дивляться з небес, що невернуться в цей світ і ті покалічені тіла, душі й долі то мабуть бумерангом вернеться тим чи їхнім внукам, хто це все затіяв....
А ви зі своєю подругою Світланою миріться, а коли все це втрясеться будете розбиратися з холодними головами, чому у вас різні позиції. Зшивати Україну потрібно терпінням, взаємоповагою і мудрістю...
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зшивати Україну потрібно терпінням, взаємоповагою і мудрістю...
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще жива фантомна радість від першого проміння звідти, де живуть трударі, де кам'яні могили, луганські піраміди, де моя подруга Свєтка, тепер "республіканка" перестала писати мені листи, де кинуті гнізда, де гинуть люди...
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
красиво, вітер, що хоче вирватись з полону - хоч джини - могутні невільники - мабуть не вітри, а скоріше вітряки....
Дякую за посилання, автор - сила!!!
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш коментар - теж склянка... горнятко... що ловко ловить автора але автор знаає, що вітер... як ящірку - неможливо спіймати... так- всього лиш хвостика від ящірки можна
гарно обіграли земну сталість в обіймах душевного болю.
...контраст буття = солод з присмаком полину...
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Солод і полин... а треба б про очі тих, кого вже ніколи не дочекаються - що дивляться зі сходу небесного з докором; про будинки (з розбитими шибками), які вже не зігріють своїх усміхнених хазяїв, про ненависть між недавніми друзями... ...
схід - у обох "протилежних" смислах... прекрасні вірші, які передають душевний стан - і людини, і природи... як на мій смак, то саме це внутрішнє тихе сяяння і є умовою переходу віршІв у ПОЕЗІЮ одухо-твореність
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все, що сяє в моєму вірші, затуманилось бідою зі сходу. Як же його тепер витіснити - той туман?.. як же засяяти треба, щоб біда злякалась