Мій миршавий і стокайданний мире,
Нависло коло лих навколо тебе...
Не відчинивши рота проти роти,
Не відтоптавши степ посеред степу,
В скрипінні милиць між скрипками вулиць
Винагороди жде вина свободи.
Порину в хвилі неба до пори,
Щоб образи́ терпляче приєднати
Між грона кропо-ватяних образ…
Сон, знічений, у безборонну ніч
Без тями закую серцебиттями
До сонця шин на тілі тишини.
На ранок не злічу на серці ранок…
Війни мені теплом серед війни...
Дуже красиво, хочеться перечитувати і розбиратися у значеннях слі, рядків, вірша...
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , Yano, була велика буря, сильний грім, лила вода холодна звідусіль… ми й не помітили, що це великий айсберг миру розтанув і життя загальмувало...
дюж файно сплетена філософія з омонімами, твір з багатим наповненням -
p.s.
- після "мій" у 1-му рядку проситься кома;
- я б останній рядочок (риторичне прохання) відокремила від тексту + тире (там же пряма мова), а якщо за задумом автора 2:4:3:5, то можна добавити 5-й і вийшло б 2:4:3:5:1..... (це моя суб"єктивна думка).
Наснаги і удачі
yaguarondi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , *SELENA*, насправді я ще сама не зрозуміла, що написала, ніяк не досягну віршової гармонії,
але після *мій* не відчуваю коми, не можу відокремити останній рядочок, весь текст - пряма мова, а 2:4:3:5 + 5-й = 2:4:3:5:1 - не зрозуміла, хоч впевнена, що Ви б зробили з цього щось геніальне