Гарні зміни! Гарні новини!
Історія миє кості, зберігає шматини себе самої.
Що б там не говорили.
Іноді зовсім не лишається сили!
І тут ми чуємо - "Сила в репості!"
А перевірити ніколи - в мене гості.
Стережися своїх роздвоєнь,
коли на гостину приходять таємні гості.
Історія пише їм ролі -
як вже вміє...
Он хтось, щоб мимоволі сказати йому "привіт"
позбавити злості і залишитись у свідомості,
а хтось - щоб довго дивився услід,
коли ти зникаєш у своїй невідомості
А інші, коли ти вже зовсім дрібна цятка
у своїй високості, змусять почати усе спочатку
А хтось залишиться просто на відстані мрії...
Гарні зміни! Гарні новини!
Ні, я тобі не пишу!
Іноді бувають такі хвилини...
Випити б кухоль дощу, запиваючи всі провини -
свої і ...
Та що я таке кажу?...
Більше ніхто не винен!
Та й яке кому діло до того,
що іноді зовсім не лишається сили
вберегтись від роздвоєнь доріг, думок,
коли сам собі суд і сам собі кат
і серце спалахує, наче трут
і це лише одна із твоїх автострат ,
які нікому крім тебе і не болять.
Ти ще тут?
Не плати за порушені межі.
Тут мені нічого і не належить.
А був би у мене кут!
Не такий глухий, щоб хоч трохи із нього чути
(не читай відчувати)
Я б могла із нього кричати,або співати,
або просто тихенько бути.
Хоча, просто бути - мені малувато...
Я так не вмію.
От, щоб можна було без болю!
І хто там пише ті ролі,історія, чи драматургія?
Одначе, так не буває, щоб зовсім без плати.
Коли ти хоч щось десь винен - важко буде забувати...
За добру справу не давши плати.
Сама собі автор сумнівного культу
із автострати. Це mea culpa.
Куди втікати, щоб не зловили мене на правді?
Іноді зовсім не лишається сили!
Коли дивишся вниз із мосту,
хочеться мати крила, або хоч згадати,
як-то їх мати.Оте відчуття!
Жаль, що ми давно не святі!
Цікаво, чи можна літати на відчутті?
2.12.15.
