Весь світ вже другий день зимує,
Десь сніг скрипить, десь плаче дощ,
Ми ж попри все, щоб там не було,
Зберемось й вип’ємо разом,
За завітавше вкотре свято,
За мить, що Бог благословив,
Й новонароджене дитятко,
Осяявши, в життя пустив,
З любов’ю й милостю до нього.
Нехай же збудиться усе,
Що Він колись тобі дозволив!
І хай негода відійде,
Й зігріє ласка серце твоє,
І ніжність сил тобі додасть!
Я ж постараюсь мила моя,
Щоб все, таки було гаразд,
У нас з тобою, щоб ніколи
Не пробирався в душу сум.
А рани, час швидкий загоїть.
І щастя стріне врешті ту,
Що народилася сьогодні,
Та не залишить вже її…
Усе це станеться, а нині
Я подарую тобі світ,
Все-все, що є лишень у ньому,
Що у душі вмістити зміг
З його красотами і цвітом,
Із мерехтливістю зірок,
З промінням, щоб тебе зігріти,
У співі радісних пташок.
Віддам усе, бери не бійся,
Дарма, що це слова несуть.
Лиш, у вітань палких обіймах,
Моїх цілунків не забудь…
ID:
625346
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 01.12.2015 19:29:06
© дата внесення змiн: 02.12.2015 09:34:55
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
