…………………………………………….
Тік-так… про щось сказав годинник
Пугу-пугу окликнувся пугач в садку
І меблів старих простий відтінок
Мовчав… неначе знав істину складну
Вечірня тишина, спокусниця дівчат, жінок
Скриває в собі, пристрасті солодку пелену
Спокуса – жінка, не дасть волі чоловікам
Спокійна тишина і ніжний шепіт слів – жінкам.
10
Стояла… трепетала… моїх дій чекала
І дії були – линули потоком
За поцілунком поцілунок получала
Відкинула голову, наче ненароком
І задихалася, повітря ти немала
І задихаючись насолоджувалась пороком
І руки твої ніжні, як свіжо спіла квітка
На своїм тілі чув: несміло… зрідка…
11
«Коханий... о коханий… кохай мене…
До поки місяць світить, і світла ніч
До поки сонце зранку не зійде
Хочу я бути лиш з тобою віч-на-віч
Хочу я чути подих твій… хочу тебе
Коханий… кохай… до поки ніч» -
Ти говорила це, і голос твій тремтів
А я кохав… кохати ж бо хотів
12
У бурнім морі одинокі кораблі
Їх хвилі пристрасно цілують
В поривах пристрасті вони безсилі
Обіймам уступають – тонуть.
У шторм, в грозу лиш по своїй могилі
Спокійно, і не впевнено лавірують
Вони ж то знають, що вони не в силі
І їх плавучість увіковічать хвилі
13
Не в силі й люди, перед спокусою такою
Перед невідомим, новим серденько тремтить
І кинеться кожен: весь, і з головою
Віддасть усе на світі за цю мить
І за блаженною нічною тишиною
Весь день віддасть, й роботу він проспить
Без жінки чоловікові, життя лиш існування
Без чоловіка жінці вже непотрібне рівноправ'я
…………………………………….
