Дерева та кущі скидають з себе листя…,
Калина у дворі, стоїть уся в «намисті»…,
Осінь золота – листочками кружляє…,
Змінило барви небо – природа засинає…,
Сонечко сховалось за хмарами сумними,
І рясно зливи землю, усюди окропили,
Потужний «подих» вітру – приємна прохолода,
Настала пізня осінь – не довга ця негода,
Час плине невблаганно – все миттю пролетить,
Побачимо у небі скоро – клин журавлів летить,
І пташки защебечуть, струмки всі задзюрчать,
Прекрасну нашу весну – будемо зустрічать…
26.11.2015р.
.. а я не бачу тут суперечності, час плине собі, в театрі життя змінюються актори, поети оспівують цей світ у віршах, так було, і так буде... Вічна пісня Сольвейг: "Зима пройдет, и лето промелькнет..."
Ніколь Авілчаду відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Фотінія, дякую за змістовний коментар, заходьте, завжди рада...
якщо калина в дворі одна ( а не калиновий гай чи сад ), треба "стоїть ( ** ) в намисті" або стоїть в ( ** ) намисті ( "уся" не годиться, бо не скажете ж такого про дівчину, наприклад ); коми після "калина" та "у дворі" зайві; також після "землю"; "струмки всі" – непорозуміння, бо тепер восени їх ще немає; тире після "весну" – недоречне; "час плине невблаганно" – це добре чи погано? вірш буксує в суперечностях
Ніколь Авілчаду відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар, час плине невблаганно, сьогодні ще осінь, але ж скоро вже і прийде весна, тоді будуть вам струмки, сьогодні вони теж є, але після холодної зливи...,я так відчуваю, на все добре...