День пам'яті жертв голодоморів... четверта субота листопада...
Пишемо вірші... збираємо спогади очевидців, яких вже майже не залишилося, тож треба поспішати, якщо є можливість щось зафіксувати. Бо це - не лише історія, а нагадування, страшне, чорне, голодне нагадування нам - не збайдужіти тепер, коли є хліб на столі. Ми - досі українці. Отже, у той жахливий час мракобісся ВОНИ втримали для нас небо - українське небо. Не маємо ні зернини права здати його тепер!!!
Страшенний потрійний замах на існування української нації. 1921-1923 - відвертий грабіж, вивезення хліба з південних областей, 1932-1933 - організація штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР; 1946-1947рр. - післявоєнне "виконання хлібозаготівельного плану", а , по суті, ще один геноцид проти нашого люду , в результаті якого (за даними різних дослідників) загинуло від 100 тис. до 2,8 млн осіб, переважно українських селян-хлiборобiв.Подекуди голод продовжувався майже до кінця 40-х років.
У світлі сьогоднішніх подій не лише в Україні, а і в світі загалом, маємо ще більше гуртуватися, пам"ятаючи, що ми у боргу перед жервами голодоморів, об"єднувати свої зусилля у нелегкій війні зі злом, яке вже почало знову ропростувати чоренні крила, прикриваючись боротьбою з тероризмом (!???) Коли найбільший терорист видає себе за гуманіста, який всім встигає допомогти - і Сирії, і Франції, і.... - це театр абсурду (а ми у ньому живемо, і деякі ще й аплодують виконавцю головної ролі!!!).
Звісно, люди, котрих Бог не покарав найбільшою карою - втратою розуму, усвідомлюють, що теракти у Франції - чітко сплановані дії нашого ворога, спрямовані на відновлення "довіри" європейських країн.
Ну треба дуууже потужного туману пустити, щоб ця довіра почала відроджуватися (хоча, власне, деякі європейські лідери і до недавніх подій у Франції грали подвійну гру...)
Висновок напрошується один - сподіватися на когось і нічого не робити самим - те саме, що здати Україну. Радію з того, що піднявся Кривий Ріг! Радію, що наші футболісти (зокрема Федецький) у Словенії крики обурених фанатів противника "Росія! Росія!" заглушили своїм "Слава воїнам АТО!" хай вже буде АТО... Всі розуміємо, що це війна... але такі прояви національної гідності свідчать, що нічого ще не втрачено. І не буде!!!
Таким глибинним розумінням ситуації далеко не кожен з нас може похвалитися І навіть задумуватися не спішимо,і з пам"яттю " не дружимо",адже простіше забути незручне минуле...спасибі ,що будите приспану свідомість і ...совість .
Трагічні сторінки нашої історії, вражаючий антигуманізм радянської влади... Не маємо права забути знущання над нашим народом і голодну смерть мільйонів!.. Добре, що зараз, у такий важкий час, громадянська свідомість не дрімає і дає про себе знати. Дякую Вам за нагадування!
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Улянко, за Вашу високу духовну позицію, за полум'яне серденько! 
