Колись мене повчав дідусь:
-Втікай, онучку, від горілки,
Щоб через неї не позбувсь
Здоров’я, честі, друзів, жінки!
Бо дуже хочуть вороги,
Щоб ми спивалися, «кололись»,
І зачманілі не могли
Про волю мріяти й боротись.
Та призабулись ці слова,
Я «щастя» спробував хмільного,
Та лиш боліла голова
І користі не було з того.
А скільки часу змарнував,
Й, напевно, вже б не жив на світі,
Якщо б прозріння Бог не дав,
Щоб дідуся всеж зрозуміти.
Тож боляче тепер за тих
Кого ця напасть полонила,
Й обкрадених і молодих
Звела горілка у могилу.
А ворог тішиться тому,
Що гинем ми без кулі й міни,
Бо буде легше так йому
Знов поневолити Вкраїну.
Та скиньте з себе в забуття
Кайдани хмелю й насолоди
І посвятіть своє життя
Сім’ї і праці для народу.
11.11.2015
