Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Я листи тобі пишу… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ГАЛИНА КОРИЗМА, 11.11.2015 - 01:48
Тримайтеся, люба.... Ви сильні! Нам би цю війну пережити, внуків "вивести в люди" і щасливо зажити в нашій славній Україні. Все буде добре.геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галинко! Така моя доля, і війну пережила, хоча була й мала а багато пам'ятаю,..і щасливою була, а втрат не перелічити,..та все ж ще хочеться пожити,..надіюсь лише на добре...геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко! хоч пройшло уже багато років, та біль утрати не минає, а я свій жаль, печаль і біль, в віршах у небо посилаю...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, цим тепер і живу, пишу, читаю їм, розмовляю з ними, розповідаю про своє життя...Батьківна, 25.10.2015 - 08:17
Такі вірші дуже важко коментувати Тримайтесь заради онуків, сили Вам та підтримки від Всевишнього. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю! Для них і живу, хоч вони вже й дорослі,й тепер уже рідко приїздять у гості. Та слава вже Богу, що є телефони, та ще й ноутбуки ...хороші у мене і діти,й онуки... - це мої онуки Світлана Моренець, 24.10.2015 - 20:35
Пані Валентино, голубонько! Немає слів!!!Уявляю, скільки болю Ви зазнали від горя, що звалилось на Вас... Читаю і плачу... І так хочу чимось допомогти! Ви правильно робите, що пишете, бо Вам потрібно виговорити своє горе. Говоріть з синочком, говоріть, розказуйте, як його любите, скучаєте, хочете бачити. Він чує Вас, повірте мені. Дякуйте йому за все хороше, що було в ньому, пробачайте всі його виходки, якщо були такі – він повинен знати, що його люблять і все-все-все прощають. Сил Вам, здоров'я і Божої підтримки. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланочко. Мій первісточок - синочок, навіть народився гарнюсінький, вся лікарня збігалася подивитися на мого чорноокого чорнобривчика.І зростав він у любові, в школі не отримував ніяких оцінок, крім 5, закінчив 2 вузи, одружився у ту першу кризу, а тільки не встиг нарадуватися донечці, пішов на шахту, та й через 2 місяці загинув, донечці на той час було 4 місяці, а коли їй виповнилося 12 років, померла його дружина. Отож, мені треба було якось угамувати і витримати той нестерпний біль, тоді я й почала писати вірші. Вибачте, що я вас загружаю своїми болями... У мене є ще один, молодший син і донечка, та 4 дорослих онуків,а живу одна, уже двічі вдова.Дякую, що вислухали. Всього вам хорошого... Василь Стасюк, 24.10.2015 - 18:44
Ті, що пішли, уже далеко,Але приходять в наші сни, У наших споминах, нелегких, І в молитвах живуть вони... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не зникли вони, ні,..не розстали безслідно, у пам'яті нашій живі назавжди... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Про найдорожчі втрати лише найкраще можна написати, хоч вони в пам'яті живі, та болей цих ніколи не здолати...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо! Така в мене доля, що все найкраще забирає, а смуток залишає. Оце тільки й розради, що виллю свій смуток на папір, а тепер ще й в КП, та ніби на побачення сходила. Добрих вам новин і вдалого завтра вибору...
|
|
|